Війна КАБів – фронт і не тільки потерпає від керованих авіабомб

Словосполучення «атака рф керованими авіабомбами (КАБами)», на жаль, міцно закріпилося в інформаційних зведеннях Генерального штабу та військово-цивільних адміністрацій.
Щодня населені пункти на Харківщині, Донеччині, Сумщині, Херсонщині, Чернігівщині та Запоріжжі страждають від десятків авіабомбових ударів, а кількість КАБів, що сипляться на українські території, вимірюється сотнями на добу. Цими бомбами ворог просто випалює наші міста і села.
Кілька тижнів тому росіяни вперше атакували Запоріжжя КАБами з відстані 60 км. Попередньо відомо, що ворог застосував нові універсальні модулі планування та коригування (УМПК), які дозволяють збільшити дальність пуску до 80 км.
Ми спробували розібратися, як керовані авіабомби впливають на хід війни, а також на якому етапі перебуває виробництво українських КАБів.

Російські КАБи – «головний біль», який тяжко вилікувати

Абревіатура КАБ стала широковідомою в Україні навесні 2023 року. З того часу ворог значно покращив характеристики своїх універсальних модулів планерування та корекції (УМПК). Вони стали більш точними та потужними.
Саме тоді росіяни почали застосовувати УМПК, який вони «прикручують» до своїх фугасних авіабомб ФАБ-250 і ФАБ-50, ФАБ-1500 (цифра означає масу бомби в кілограмах).
Таких боєприпасів у росії з часів СРСР накопичилось десятки, якщо не сотні тисяч.
УМПК – це такі собі «крила» із супутниковим навідником і модулем управління, які прилаштовуються на авіабомбу, що дозволяє їй з некерованої ставати повноцінним КАБом. Щоб не потрапити під вплив українських комплексів радіоелектронної боротьби, вони також оснащуються цифровими решітками «Комета-М».
Головна перевага КАБів – дешевизна. Одна така «бомба з крилами» може коштувати до 20 тисяч доларів. Для порівняння, більшість далекобійних крилатих ракет, якими рф б’є по Україні, коштують у середньому приблизно 1 мільйон доларів.
Ще одна перевага – дальність. Літаки можуть запускати КАБи з висоти 10–12 км та відстані в 40–60 км (інколи й до 80 км), від чого, приміром, дуже страждають Харків і Суми. При цьому літаки, що їх скидають, не заходять у поле дії ППО Сухопутних сил України, які підтримують війська на полі бою (наприклад, «Оса» і «Стрела-10» мають дальність бойової роботи до 8–10 км).
Знешкодити їх також не допоможуть і ППО Повітряних сил малої та середньої дальності на кшталт «Буків», Iris-T та Nasams, які працюють на 25–35 км.

Американські JDAM-ER та французькі AASM

Тоді як росіяни використовують КАБи в шалених кількостях, Україна в цьому компоненті пасе задніх. Втім, українські Повітряні сили також мають у своєму арсеналі зразки західного озброєння, яке, на відміну від російських, справді можна називати «розумними бомбами».
Росіяни часто кидають їх абикуди, не зважають на точність своїх бомб, тому вони хоч і часто наносять значну шкоду, але заявленої цілі можуть не досягти. Західна зброя значно точніша, стверджують експерти.
Коли говорять про західні авіабомби, насамперед згадують американські JDAM-ER – комплект обладнання із системою наведення на базі інерційної навігації та GPS, що перетворює прості вільноспадні бомби на керовані. По суті, російські УМПК були відповіддю саме на ці модулі.
В американському варіанті комплекти можуть бути з’єднані з бомбами різної ваги та розмірів, починаючи від 230 кг і закінчуючи бомбами вагою 900 кг. Заявлена дальність – до 72 км.
Україна почала застосовувати JDAM ще навесні 2023 року, адаптувавши під винищувачі МІГ-29 та СУ-27. Передана кількість боєприпасів не розголошувалась, та офіційно не підтверджувалось їх застосування, однак у липні 2023-го командувач Повітряних сил України показав одну з таких бомб, підвішену на пілон українського літака.
Навесні цього року з’явилась інформація, що західні боєприпаси серйозно страждають від російських систем впливу на GPS. У відповідь США замовили нові сенсори, які нададуть авіабомбам JDAM-ER України можливість уражати російські РЕБи.
На фоні затримок із постачанням озброєння зі США на початку 2024 року Франція почала передавати Україні свою версію модулів корегування з авіабомбами – AASM (або на англійський манер – HAMMER).
Особливістю цієї авіабомби є те, що вона модульна і складається з комплекту наведення спереду та комплекту розширення радіусу дії на задній частині, які приєднуються безпосередньо до некерованої бомби різних типів.
У базовому варіанті це 250-кілограмова бомба, однак є можливість працювати зі 125, 500 та 1000-кілограмовими версіями, що оснащуються гібридними навігаційними системами.
Заявлена максимальна дальність такої бомби – до 70 кілометрів. Раніше проблемою в передачі таких боєприпасів було те, що їхніми «рідними» носіями були французькі винищувачі Dassault Rafale і Mirage-2000, надати які Україні вже пообіцяв Еммануель Макрон. Однак так само, як JDAM, AASM адаптували під винищувачі радянського виробництва (МіГи та Су), які є на озброєнні в України. Зокрема, такі авіабомби адаптували під українські штурмовики Су-25.
Окрім цих двох важчих зразків, нещодавно з’явилась інформація про застосування українськими ПС малогабаритних керованих авіабомб GBU-39 GBU-39/B Small Diameter Bomb (SDB).
Маса цієї авіабомби – 130 кілограмів, максимальна дальність польоту – до 110 км. Конструкція бомби має крила, які розкладаються в польоті, що дозволяє істотно збільшити дальність ураження цілей.
Крім цього, вона оснащена вольфрамовим наконечником, який дозволяє пробивати бетонні укриття.

Якими мають бути українські КАБи?

На думку авіаційного експерта, заступника гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ Анатолія Храпчинського, поява українських КАБів – результат еволюційного розвитку українського ОПК останніми роками.
«Насправді хоч ми і отримуємо певне озброєння від західних партнерів, багато чого почали робити й самі. За останній рік ми бачили використання величезної кількості вітчизняних БПЛА різних типів, отримали нові зразки артилерії, починаємо виробляти велику кількість РЕБ. З’явилась потреба в нашому JDAM», – зазначає фахівець.
Інший авіаційний експерт, Костянтин Криволап, вважає, що спершу Україна розраховувала більше на західні зразки «розумних бомб». Однак недостатній темп передачі цих озброєнь та обмежена кількість підштовхнули ОПК до пошуку власних альтернативних рішень.
«У нас є ті самі ФАБи (фугасні авіабомби), що й у росіян, залишені ще з радянських часів. Минуло 30 років, треба ретельно подивитись, що ще можна використати, в яких кондиціях бомби. Відпрацювати елементи, які ще можна застосовувати», – пояснює експерт.
Скільки саме цих радянських ФАБів в Україні, фахівці не беруться оцінювати. По-перше, ця цифра вочевидь є державною таємницею. По-друге, варто згадати серію вибухів складів боєприпасів в Україні за останні 15 років. Скільки саме там згоріло авіабомб, оцінити складно.
Водночас, тривала робота над вітчизняними модулями для КАБів пов’язана з тим, що інженерам потрібно було обрати форму крил, налаштувати систему наведення та блок протидії ворожій РЕБ.
Наочне завдання – уникнути збоїв у роботі модулів управління та фіксації боєприпасу на корпусі літака. Це часто трапляється на російських бортах, що призводить до сходів боєприпасів.
Зокрема через цю проблему російська авіація навесні 2024 року неконтрольовано скинула щонайменше 75 авіабомб на територію бєлгородської області рф і тимчасово окупованої території України.
Ще одне питання – літаки-носії, з якими будуть працювати українські КАБи. Особливо з огляду на появу американських F-16 (чи в перспективі шведських Gripen або французьких Mirage-2000).
Навіть у випадку, якщо модулі будуть зроблені більше під західні типи літаків, на які в перспективі планує перейти Україна, нинішній авіапарк достатньо адаптований, що доводить використання на МіГах та Су західних типів озброєнь.
Скільки КАБів планує виробляти Україна, наразі невідомо, однак очевидно, що паритету з російськими обсягами досягти навряд чи вдасться. Щоправда, фахівці підкреслюють: кількість не є визначальним фактором.
«Якщо буде висока точність, то нам не треба 3000 КАБів, які летять куди попало. Нам не потрібен вогневий вал, до якого вдається росія. Що точніша зброя, то менше потрібно вибухівки для ураження цілі», – каже Криволап.
До того ж, Україна не буде застосовувати російську тактику хаотичних бомбових ударів, а зосередиться винятково на стратегічних воєнних об’єктах. Для цього тисяч авіабомб не потрібно.

Способи боротьби з КАБами

Здебільшого російські КАБи є складною ціллю для збиття. Така авіабомба не має двигунів, тож не лишає теплового сліду, який можна оперативно виявити.
Час польоту снаряду теж досить короткий (3–7 хвилин), що не дозволяє вчасно розгорнути будь-які засоби протидії.
Тож єдиний спосіб боротьби – збивати літаки-носії КАБів або створювати умови, які зроблять їхнє входження на радіус скидання занадто ризикованим.
Саме з цих причин українська влада постійно нагадує західним партнерам про необхідність збільшити постачання установок Patriot та SAMS-T. Максимальна дальність дії таких установок – до 80–100 км (в окремих випадках до 150–160 км).
Ще один варіант – багатоцільові винищувачі четвертого покоління. В нашому випадку, звісно, йдеться про F-16. Якщо літаки оснастити ракетами «повітря-повітря» – найчастіше говорять про AIM-120 AMRAAMз дальністю в найновішій версії до 180 км, – ризикувати літаками росіяни будуть менш охоче.
Статистика за останній місяць свідчить, що Україні раз по раз вдається завдавати все більш відчутних ударів по російських системах ППО С-30 та С-400, особливо в Криму. Це змушує рф все далі й далі переміщати дорогущі протиповітряні системи, що створює потенційні повітряні коридори для атак.
Чи є це передвісником масштабнішого використання українських авіабомб, поки оцінити складно. Однак завдання з «розчистки шляху» для повітряних засобів, здається, таки взяли до виконання.

Підготувала Оксана КИРИЧЕНКО,
«БазарМедіа в Україні», за матеріалами «Українська правда», «KHARKIV Today», «Радіо Свобода», «Суспільне Харків», «Українське радіо».

Одна третя всіх керованих авіабомб, які росія скидає на Україну, припадають на Сумську область, розповів заступник голови Сумської районної ради Володимир Біцак. За його підрахунками, влітку на Сумщині могло відбуватися до 250 вибухів на добу, зараз кількість вибухів зменшилася до 160–180. Разом з тим росія змінила налаштування КАБів: раніше на місці падіння бомби утворювалася вирва, а зараз КАБи завдають максимальних уражень на поверхні, тим самим підвищуючи небезпеку для людей. Змінилася також і тактика бомбардування – раніше били по школах і медзакладах, а зараз почали бити по центрах міст районного значення. Це робиться, найімовірніше, для того, щоб максимально посіяти паніку. У той же час після початку військової операції ЗСУ у Курській області рф по території Харківської області почали застосовувати менше керованих авіабомб.
Коли росіяни почали наступ на півночі Харківщини, вони використовували від 30 до 60 керованих авіабомб, зараз – від 3 до 15 КАБів.