Викладачка, співачка,  красуня…

Викладачка, співачка, красуня…

Якби зібрати разом усі газетні публікації про наших земляків, вийшла б цікава й чимала за обсягом книга. Різні за віком, професіями, вподобаннями, кожен зі своєю життєвою історією – всі вони зросли на благодатній кобеляцькій землі, розкрили свої таланти й не зупиняються на досягнутому.
Героїня цієї публікації – Катерина СЕРДЮК, переможниця міжнародних і всеукраїнських пісенних конкурсів. Активна, вродлива, щира й по-справжньому щаслива, коли дарує глядачам красу та глибину української народної пісні.

Родинна любов

Вперше авторці цих рядків випало побачити й почути юну співачку Катю Сердюк на святковому заході в селі Світлогірське. Тут її рідний поріг. Із дворічного віку дівчина росла на малій батьківщині своєї мами Людмили.
«Любов до пісні у нас родинна, – розповіла Катя. – Це було моє улюблене захоплення з дідусем Анатолієм, світла йому пам’ять. Музичної освіти він не мав, але мав гарний голос, любив пісню. Бабусин батько був диригентом церковного хору, грав на багатьох інструментах. Дідусь і бабуся моєї бабусі чудово співали».
Мама Каті була активною учасницею художньої самодіяльності в Світлогірській лікарні, де працювала медсестрою: співала в хорі, досить вдало пародіювала знаменитостей. Доньку також залучали до святкових заходів – і радощам малої не було меж.
Коли пішла до школи, з нетерпінням чекала на шкільні й інші сільські концерти. Уже в цей час зрозуміла, що то за насолода й праця водночас – виконувати українські народні пісні акапельно. Звісно, співала й естраду, й джаз. Але відчути крила могла тільки з народною піснею на вустах.
Окрім родини, творчому становленню обдарованої дівчини значно посприяли учитель Світлогірської ЗОШ І–ІІІ ступенів Едуард Стряпан, керівник танцювального колективу Надія Архипенко, педагог Кобеляцької дитячої музичної школи Тетяна Шишацька. З-поміж усіх музичних інструментів Катя вибрала фортепіано, а ще – уроки сольного співу.
«Упевнена, що без підтримки мами в мене нічого не вийшло б, – ділиться Катерина. – Вона підтримувала морально, вчила достойно приймати невдачі, робити з них висновки і впевнено йти вперед. Казала: не перемоги роблять тебе сильнішою. І я щиро вдячна їй за мудру науку».
У 2014 році Катя Сердюк стала студенткою Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка, навчалась на факультеті «Технології і дизайн» за спеціальністю «Культурологія». І, звісно ж, – не розлучалася з піснею.
Цікаво, що в університеті про її співочий талант знали й раніше. Ще одинадцятикласницею дівчина брала участь у пісенному конкурсі «Дзвінкі голоси», який традиційно проводився в Новосанжарському районі, де заспівала в дуеті з головою журі, заслуженою артисткою України, доктором педагогічних наук Наталією Сулаєвою. Отож новоспечену студентку за рекомендацією Наталії Вікторівни Сулаєвої запросили в гурт «Вікторія» (керівник – Сергій Вовченко).

Дипломи з відзнакою

Перший досвід участі в міжнародному конкурсі дівчина отримала… на свій 18-й день народження. Мама зробила їй оригінальний подарунок – зареєструвала на творчі змагання у конкурсі «Мелодії весни», який проводив продюсерський центр «Glory Stars». Захоплювало все – і спілкування з великою кількістю учасників з України, Молдови, Польщі, і дивовижно тепла атмосфера, і майстер-класи. За підсумками журі, Катерині Сердюк вручили диплом переможниці та ще й привітали на сцені з днем народження. Отакий пам’ятний подарунок!
На четвертому курсі університету дівчина випробувала свої творчі сили на обласному заході «Єдина студентська родина», який проходив за участю представників усіх вишів Полтави, й стала переможницею в номінації «Творча особистість Полтавщини – кращий студент року». Про цю подію нагадують не тільки диплом і кубок, а й дуже позитивні враження: «Весело було, креативно. Я представила попурі на тему про сучасного вчителя на фоні хореографічного номера у виконанні студентів. Загалом дійство було масштабне – прекрасні номери від різних вишів, дуже приязна атмосфера. Здавалося, що це не конкурс, а концертна програма».
По закінченні четвертого курсу керівництво університету відзначило Катерину Сердюк дипломом за творчі досягнення. Відтак юнка обрала навчання в Київській муніципальній академії естрадного та циркового мистецтва за спеціальністю «Естрадний вокал», а також вступила до Київської муніципальної академії музики імені Р. Глієра за спеціальністю «Народний вокал».
Навчалась заочно й паралельно працювала в Кременчуцькому професійному ліцеї імені А. Макаренка керівником вокального гуртка й ансамблю барабанщиць. Попри значне навантаження, стала ще й артисткою ансамблю пісні й танцю «Славутич» Палацу культури Кременчука.
«Було дуже складно, – не приховує дівчина. – Але я люблю навчатись, люблю сцену…» І це не просто слова – по закінченні академії Катерина отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «Артист-вокаліст. Викладач вищих закладів освіти».

Щоб пісня не закінчувалася ніколи

Відкриємо секрет, що в нашої чарівної героїні є також успішний досвід участі в конкурсі «Красуня Полтави». І це ще одна історія про наполегливу працю за лаштунками яскравого шоу.
«Після роботи, тричі на тиждень, їздила з Кременчука в Полтаву на репетиції, – згадує дівчина. – Це було важко, але я не відступила, тобто перемогла себе. Був період, коли я мала зайву вагу й навіть подумати не могла про подіум. Потім схудла, і мама стала наполягати: «Давай, давай!.. Участь у конкурсі дозволить тобі виробити впевненість у собі, реальну самооцінку». Конкурс проходив у театрі імені М.Гоголя. Можу сказати, що і накопичена втома, і безмірні хвилювання були того варті – на сцені відбулось чудове дійство. Я не лише отримала перемогу в одній із номінацій, а й зрозуміла: якщо маєш мрію й прагнеш її реалізувати, здолаєш і труднощі, і перешкоди. А якщо поряд є люди, які у тебе вірять, вболівають і підтримують, як моя мама, – все вдасться!»
За плечима вже були успішні виступи на сценах Києва, Одеси, Херсона, Полтави, у мріях – нові конкурси, нові перемоги. Але ж світ стрімко занурювався у жорстку реальність – пандемія… «Мені дуже не вистачало конкурсів, – зізнається дівчина. – І тільки-но з’явилась можливість, я вже була серед учасників змагання «Я артист – онлайн», яке проходило в Хмельницькому. Надіслала пісню «Ой, журавко» в акапельному виконанні».
Вердикт журі потішив: перше місце. І це, стверджують ті, хто хоч раз слухав Катю, було прогнозовано: її голос, манера виконання, зовнішня привабливість діють, як чари, виникає бажання, щоб пісня не закінчувалася ніколи.
За вдалим почином слідувало ще цікавіше продовження – Міжнародний «Парад зірок-2020» у Кракові (Польща), який теж проходив онлайн. «Конкурс проводили в кілька турів. Спочатку відеороботи переглядали в Дніпрі й тільки за позитивної оцінки організатори відправляли їх у Польщу, – ділиться моя співрозмовниця. – На відповідь я чекала місяць. Щодня перевіряла пошту. Участь брали представники семи країн. Якщо чесно, хотілося перемоги. Але я – людина самокритична, знаю, що мені треба «рости», розвиватись, тому була налаштована не засмучуватися за будь-якого результату. Реально розуміла, що рівень конкурсу дуже високий. Оскільки підбиття підсумків зсунулося в часі, я втомилася регулярно переглядати пошту. Зазирнула якось у вихідний день і …емоціям не було краю: дипломом І ступеня нагороджена Катерина Сердюк. Відразу зателефонувала мамі, бабусі, друзям, щоб і вони пораділи за мій успіх».
Так високо журі «Параду зірок» оцінило Катине акапельне виконання пісні «Верба». Про те, чому її приваблює саме акапельний спів, дівчина говорить майже поетично – у ньому немає кордонів, він дарує можливість жити піснею і виконувати її так, як відчуваєш.

Співачка року

Про Міжнародний фестиваль української ретро-музики імені Богдана Весоловського – окрема розмова. Засновниками фестивалю є Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані Ігор Осташ і відомий український співак, автор багатьох мистецьких проєктів Орест Цимбала. Мета дійства – відродження найкращих традицій українського ретро, збереження і популяризація творчої спадщини основоположника української естрадної пісні.
«Конкурс незвичайний, непростий, – ділиться Катерина Сердюк. – Учаснику фестивалю слід виконати пісню Богдана Весоловського в новій обробці. Перший конкурс проводився в Полтаві, наступного року я поїхала в Одесу, де в театрі опери й балету акомпанувала собі на роялі». Наша землячка стала дипломанткою ІІ міжнародного фестивалю й отримала від організаторів запрошення відвідати Ліван. На жаль, поки що не вдалось побувати в цій країні, та й події, які там відбуваються, не сприяють поїздці. Але запрошення залишається в силі».
У вересні цього року Катерина Сердюк взяла участь у конкурсі «V музична премія Полтавщини». Оголошення побачила за кілька днів до закінчення прийому заявок. І ризикнула. Через карантинні заходи організатори допускали не більше трьох учасників у кожній номінації. Катерина Сердюк здобула перемогу в номінації «Співачка року».
Та не лише конкурсами живе талановита дівчина. Коли з’являється час і можливість поїхати в Світлогірське, летить туди з радістю. Сідає за фортепіано, працює над кавер-версіями (кавер-версія – аранжування, «переспів» всесвітньо відомих хітів, які з часом втратили актуальність і популярність. – Авт.). Багато часу віддає роботі з ліцеїстами. І це не тільки заняття за навчальним планом. Усім бажаючим допомагає підготуватись до індивідуальних виступів на конкурсах чи концертах.
Своє майбутнє Катерина Сердюк пов’язує, передусім, із педагогічною діяльністю. Водночас мріє про виступи на нових сценах та про продовження навчання.
Батькам, чиї невгамовні чада полюбляють наспівувати, молода викладачка рекомендує спочатку з’ясувати, чи хоче дитина серйозно займатися співом, чи подобається їй це аж настільки, щоб не розважатись, а працювати. І вже тільки за добровільного рішення дитини радить проконсультуватись у викладача, пройти прослуховування і розпочати заняття вокалом. «Якщо є природні здібності, є бажання і підтримка – буде й результат! Моя історія тому підтвердження!» – резюмує Катерина Сердюк.

Наталя ПУЗИНА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий