Віктор Дубович: «Я це зроблю, чого б не вартувало, бо обіцяв людям»

Віктор Дубович.

Віктор Дубович: «Я це зроблю, чого б не вартувало, бо обіцяв людям»

Ці слова очільника Нехворощанської громади про відновлення у селі медичної установи ще декілька років тому сприймалися як нездійсненна мрія. Але те, що для когось лише мрія, для Віктора Олександровича – орієнтир для дій.

Хто не хоче – шукає причину, хто хоче – шукає можливості

– Раніше у Нехворощі працювала районна лікарня №2. У процесі реформування медичної галузі залишилося тільки терапевтичне відділення від Новосанжарської ЦРЛ, а згодом і те закрили, – розповідає голова громади Віктор Дубович. – Люди постійно зверталися до мене – тоді ще як до депутата районної ради – з ініціативою відновити медицину у нашому селі, адже на той час найближчий лікувальний заклад був у Нових Санжарах, за 40 кілометрів.
Фактично закриття лікарні, яке залишило без доступної медичної допомоги понад 5 тисяч людей, і стало головним поштовхом для Віктора Олександровича: він вирішив балотуватися на голову громади, аби, крім ініціативи, мати ще й повноваження.
– Бюджет громади доволі обмежений, тож цілий рік ми стукали в усі двері, та зрештою таки знайшли кошти для ремонту лікарні на умовах співфінансування. Із місцевого бюджету залучили близько 3 мільйонів гривень та ще 10 мільйонів – за сприяння народного депутата Костянтина Касая. За понад півтора року роботи у реконструйованому центрі первинної медико-санітарної допомоги Нехворощі замінили систему опалення, водопровід, електромережі, перекрили дах, – згадує Віктор Дубович. – Незважаючи на війну, працювали над тим, аби якомога швидше центр запрацював.
Нині Нехворощанський ЦПМСД, без перебільшення, зразковий медичний заклад, і не лише завдяки гарному ремонту. Він обладнаний сучасною медичною апаратурою, тут працює оновлена стаціонарна лабораторія, маніпуляційна, аптека, денний стаціонар і навіть діє станція екстреної медичної допомоги. Одним із показників роботи місцевих медиків є те, що в ній обслуговуються не лише нехворощани, сюди їдуть і жителі сусідніх громад. Хоча насправді у Віктора Олександровича щодо розвитку сільської медицини ще багато планів: відкрити стаціонарне і реабілітаційне відділення, поповнити парк медичної апаратури тощо.
До речі, одним із шляхів вирішення проблеми з медичним персоналом (яка завжди існувала у сільській місцевості) у громаді стала реконструкція приміщення старої лазні під будинок для внутрішньо-переміщених осіб.
– З початком повномасштабного вторгнення до громади прибули сотні людей, – розповідає Віктор Дубович. – Їх розселили де могли: в приватному секторі, в школі та дитсадку. Дізналися, що серед переселенців є професіонали, яких дуже не вистачає громаді, в тому числі й лікарі. Щоб заохотити фахівців залишитися у нас, вирішили надати їм житло. Завдяки співпраці з проектом DREAM – Державною цифровою екосистемою управління – вдалося облаштувати для них окремий будинок. Для втілення проекту обрали будівлю старої лазні, яка довгий час не використовувалася та знаходилася в занедбаному стані.
Нині на місці розвалин побудовано житловий комплекс із чотирма дворівневими квартирами. На його будівництво спрямували близько 12,5 мільйона гривень. Із них 1,5 мільйона – це гроші громади, решта – Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. Житло найближчим часом здадуть в експлуатацію.
– Квартири плануємо надати внутрішньо-переміщеним особам, серед яких сім’я стоматологів, сімейного лікаря, землевпорядника і працівника з благоустрою. Вони переїхали до нашої громади з різних областей – Харківської, Донецької, Луганської. Хоча це вже не переміщені особи, а люди, що живуть поряд із нами. Це – наші діти, вихованці наших навчальних закладів і дитячих садочків.
Із напрацьованим за час своєї каденції Віктор Дубович ознайомлює залюбки, хоча достатньо помітна його зайнятість і купа справ, які він постійно тримає на контролі. Де б ми не знаходилися, до нього підходили люди, спеціалісти селищної ради, будівельники для узгодження й вирішення різних поточних питань.
Побували й у теплиці, яку нещодавно встановили у Нехворощі знову ж таки на місці занедбаної будівлі. Виявилося, що Нехворощанський сільський комунгосп та місцевий пасічник Юрій Махник взяли участь і здобули перемогу в другій хвилі проєкту «Курс на Незалежність», який організували агрофірма «Астарта-Київ» спільно з Урядом Німеччини – Федеральним Міністерством економічної співпраці та розвитку (BMZ), німецьким банком розвитку DEG та Благодійним фондом «Повір у себе».
Для комунгоспу придбали та встановили сучасну теплицю площею 500 квадратних метрів, де вирощуватимуть розсаду і ранні овочеві культури. Доглядають їх в тому числі й школярі. Цікаво, що й розсаду вони вирощували самі. Керівник комунгоспу ще продовжує облаштовувати теплицю, а працівниці з радістю повідомили, що огірки скоро дадуть врожай! Його передадуть комунальним закладам освіти.
– Комунальне підприємство у громаді було «напівживе», без техніки. Зараз там два трактори, екскаватор, сміттєвоз, обладнання для ремонту системи водопостачання. Тут працює 6 чоловік, сніг чистимо, сміття вивозимо. Купівля сміттєвоза – це рішення, яке ми прийняли з депутатами ще на початку каденції, і як результат – двічі на місяць у кожному селі є вивіз сміття. Коштує це 26 гривень на місяць з двору. Привчити людей до сміттєвоза було складно, але маємо хороший результат: стало набагато чистіше, а посортоване сміття у нас недорого купують. Також у кожному селі є відділ благоустрою, – розповідає Віктор Дубович.

Не кабінет, а «ідейний хаб»

Взагалі Віктор Олександрович на кожному об’єкті наголошував, що все в громаді робиться завдяки принципу співфінансування, бо виключно внутрішні ресурси не дають таких можливостей. Тож він зі своєю командою постійно в пошуках як самих проектів, так і їх співфінансування, прагнучи залучити в громаду якомога більше зовнішніх інвестицій.
А командна робота починається вже з кабінету голови. Він трохи дивує, адже це не персональний кабінет керівника у звичному для нього сенсі. Тут облаштовані відразу робочі місця й голови громади, і його заступниць. І це, виявляється, не через брак площі, а для зручності та швидкої взаємодії.
Двері до кабінету відкриті постійно для кожного відвідувача: ніхто не змушений чекати в приймальні чи записуватися на прийом за багато тижнів. Відтак – усе прозоро, немає якихось «кулуарних» домовленостей та рішень, як це, на жаль, заведено у багатьох інших керівників.
Також очільник громади має можливість спостерігати безпосередньо зі свого робочого місця за тим, що відбувається на багатьох об’єктах селища через встановлені відеокамери. Це позитивно вплинуло в тому числі й на зменшення різного роду хуліганських дій. Нещодавно Нехворощанська територіальна громада також підписала меморандум про співпрацю з Головним управлінням поліції області. Тепер тут активно працюють над облаштуванням поліцейських станцій та створенням необхідних матеріально-технічних умов для роботи правоохоронців.
…Поки мене пригощали кавою, робота не зупинялася ні на мить: народжувалися ідеї, тривали дискусії й підганялося вже напрацьоване. Сам голова ще не раз протягом дня наголошував на важливості командної роботи.
Виходить, які б часи й можливості не були, головне – бажання і роль в цьому самого керівника. Якщо він зумів згуртувати навколо себе команду однодумців, де кожен працює на кінцевий результат, то успіх буде обов’язково.

Дитсадок – окраса села

Мабуть, сьогодні в громадах такі явища – велика рідкість, в той час, коли десь руйнується, тут активно створюється нове. І коли знайомишся з людьми, які беруть на себе основну відповідальність навіть у цих надзвичайних умовах, згадуєш моменти ще за мирного часу…
В розмові з одним, уже колишнім, керівником районного рівня відверто запитав, чому він не займається тим чи іншим об’єктом будівництва, не активізував свою керівну діяльність? На що він так само відверто відповів: «Мене ж завтра будуть перевіряти!» Інший керівник, коли відновлювали дитсадок в одній із громад тоді ще Новосанжарського району, сказав: «Скільки він послужить, для чого так витрачатися? Послужив і служить, і це краще, ніж розтягли б гроші на косметичні ремонти… Хто тоді передбачав, що потім будуть до нього возити діток з інших сіл?!
Одна із відповідей стала очевидною, коли оглянули хід реконструкції Нехворощанського дитсадка «Сонечко». Бо ж Віктор Дубович, незважаючи ні на що, ще цим займається, не опускаючи рук. Знаючи, що будуть перевірки (а вони періодично й відбуваються), йде до своєї мети. Здавалося б, таким людям в цих умовах потрібно допомагати і підтримувати, але ж ні… Скільки ми не обходили дитсадок, чув від нього єдину фразу: «Дали б нам 1,5 місяця, і ми його б здали…»

Віктор Дубович: «Я це зроблю, чого б не вартувало, бо обіцяв людям»
Триває реконструкція дитсадка.

І вірить, що здадуть. Адже він знає і бачить, які труднощі викликає в односельців щодня возити діток у сусідню Соколову Балку. Тому робота на об’єкті кипить. Садок вже ззовні настільки гарно виглядає, що точно стане окрасою села. Планується в ньому сформувати дві групи майже на 50 дітей. Окрім кімнат відпочинку, побутових, їдальні й кухні, в дитячому садочку вже вимальовується достатньо велика актова зала, де вже в своєму приміщенні батьки і діти зможуть проводити свята. Також уже збудовано укриття, згодом буде проведено благоустрій території.
Похвалився Віктор Олександрович і маленькою теплогенераторною, що вивільнила приміщення котельні (на яке вже є свої плани), адже не так і багато приміщень в Нехворощі, де можна змінити призначення. Шкодує, що не має можливості щодо розширення спортивної зони школи і будівництва нового спортзалу, але, думаю, за його бажання все попереду.
Вже після підготовки публікації закинув Віктору Олександровичу: «Чи не краще було б, якби не «висовувався», сидів би в своєму керівному кріслі, потихеньку отримував гарну зарплату, звертаючи всі проблеми на тяжкі часи, як це роблять деякі інші?» Він відповів просто: «Кожному своє…»

Борис ФЕДОРЕНКО,
позаштатний кореспондент «Зорі Полтавщини».

Поділися:

Добавить комментарий