Винахідник динаміту  був проти воєн

Винахідник динаміту був проти воєн

Виповнилося 185 років від дня народження Альфреда Нобеля (1833–1896) – шведського вченого, хіміка, винахідника і благодійника.

Свій величезний статок він заповів на те, аби щороку авторам найбільших досягнень у галузях фізики, хімії, фізіології або медицини, літератури, а також людям чи фундаціям, які зробили найвагоміший внесок у справу зміцнення миру на планеті, вручалася особлива премія.
Нині Нобелівська премія стала найпрестижнішою міжнародною відзнакою.
На честь винахідника названий Нобелівський фізико-хімічний інститут у Стокгольмі. В Україні, у місті Дніпро, є приватний вищий навчальний заклад – університет імені Альфреда Нобеля. Його ім’я носить синтетичний хімічний елемент – нобелій.
***
Альфред Бернард Нобель народився в Стокгольмі 21 жовтня 1833 року в сім’ї архітектора, інженера і винахідника Еммануїла (майбутнього засновника промислової династії Нобелів) та Андрієтти Нобель. Був третім сином у сім’ї, де народилося восьмеро дітей. Вижили і виросли Роберт, Людвіг, Еміль і Альфред.
У 1842 році сім’я переїхала в Санкт-Петербург, де Еммануїл почав роботу з розробки торпед. Через 7 років батько за рекомендацією російського хіміка Миколи Зініна відправив шістнадцятирічного сина Альфреда на навчання до Європи та Америки. Юнак відвідав Данію, Німеччину, Італію, Францію, США, вивчив п’ять мов. Поїздка зайняла близько двох років.
Повернувшись до Росії, Нобель зайнявся веденням справ сімейних фабрик, які виконували військові замовлення для російської армії, виготовляючи міни. Подальшому процвітанню компанії Нобеля посприяв початок у 1853 році Кримської війни між Російською імперією з одного боку та Османською, Британською і Французькою імперіями – з іншого. Згодом справами став займатися другий син Еммануїла Нобеля – Людвіг. Альфред з батьком повернулися до Швеції, де молодий чоловік продовжив детальне вивчення властивостей вибухових речовин. У 1868 році Нобель отримав патент на динаміт – найвидатніший його винахід.
Загалом він отримав понад 300 патентів, серед яких – на нітрогліцерин, штучний шовк, кордит.
Родині Нобелів належали фабрики в 20 країнах. На одній із них у результаті експерименту (хіміки вивчали можливість зменшити вибухонебезпечність тринітрату гліцерину) стався вибух, від чого загинули молодший брат Альфреда Еміль і ще кілька робітників. Це стало трагедією родини – у батька стався інсульт, який він не пережив.
Брати Нобелі витрачали багато коштів на проведення дослідів. Завдяки вигідній купівлі акцій нафтового родовища в Баку розбагатіли і накопичили значний капітал.
На Міжнародному конгресі миру в Парижі у 1889 році Альфред Нобель виступив із лекцією. Присутні скептично поставилися до цього – як може виступати на миротворчому зібранні людина, яка продукує знаряддя для масових вбивств. Про нього писали: «мільйонер на крові», «торговець вибуховою смертю», «динамітний король», і він вирішив зробити так, щоб не залишитися в пам’яті людства лише лиходієм, творцем вибухівки, а залишити після себе й іншу, значнішу, спадщину, певною мірою очистивши своє ім’я. Так з’явилася ідея про заснування премії миру і премії науковцям.
Винахідник динаміту був противником воєн, хоча жив переважно за рахунок воєнних поставок. Дотримувався пацифістських поглядів. Він вважав: якщо у противників з’явиться зброя, яка може моментально знищити їх обох, то вони зрозуміють, що нічого не виграють від війни, і припинять конфлікт.
Значний вплив на його світогляд справила жінка, котра працювала у нього секретаркою й помічницею – Берта Кінські, у заміжжі – графиня фон Зуттнер, яка була відомим борцем з гонкою озброєнь у світі. За деякими твердженнями, ідея з врученням премії миру належить саме їй. Берта Зуттнер, до речі, стала однією з перших лауреатів почесної відзнаки.
Супутниці життя у Альфреда не було, весь вік він прожив неодруженим. Захопився актрисою Сарою Бернар і навіть просив у матері благословення на шлюб, але Андрієтта не схвалила вибір сина. Тоді він «одружився» з наукою.
Цікаво, що хімік захоплювався літературою, історією, філософією. Сам пробував писати літературні твори. Його перу належить п’єса «Немезіда», яка довго була заборонена до показу церковниками. Лише через понад століття по смерті автора постановку здійснив Стокгольмський театр.
Помер вчений 10 грудня 1896 року від нападу стенокардії на своїй віллі в Сан-Ремо, в Італії, у 63 роки. Похований у Стокгольмі.
Він був почесним членом багатьох європейських академій наук: Шведської, Французької, Англійської та ряду інших наукових установ.
Перша Нобелівська премія була вручена в 1901 році. Нині її розмір становить 1,18 мільйона доларів США.

Підготувала Ганна ЯЛОВЕГІНА.

Поділися:

Добавить комментарий