70 років операції «Північ»
8 квітня 1951 року радянська влада провела підступну, а нині маловідому широкому загалу операцію «Північ», яка докорінно змінила тисячі життів. Тоді з України до Сибіру було виселено 6140 осіб (у тому числі жінок і дітей), а їхнє майно – конфісковано. Ці люди не зробили жодного злочину і постраждали лише за свою віру. Це були Свідки Єгови.
Зараз, у 2021 році, в Україні – державі, громадяни якої вільно користуються правом на свободу віросповідання, – важко повірити, що релігійні переконання могли стати причиною такого жорстокого ставлення. Що ж спонукало радянську владу прийняти рішення про репресії? Костянтин Бережко, кандидат історичних наук, який досліджує радянські репресії, пояснює: «Свідки Єгови не отримали визнання від радянської влади і з 1939 року проводили свою діяльність підпільно. Проведення богослужінь і читання Біблії та релігійної літератури кваліфікувалося владою як антирадянська діяльність. У цілком таємній записці Сталіну міністр державної безпеки СРСР Віктор Абакумов зазначив, що Свідки Єгови активно діють і до них долучаються нові віряни. Тому «з метою припинення подальшої антирадянської діяльності» він запропонував виселити Свідків Єгови з України, Білорусі, Молдови, Латвії, Литви, Естонії до Томської та Іркутської областей».
Віра Петрова, жителька Кременчука, мала лише 5 років, коли її разом із сім’єю виселили з Тернопільської області до Сибіру, однак вона добре пам’ятає ті події. Пані Віра пригадує: «Вночі прийшли солдати і сказали: «Збирайтеся! Ми будемо вивозити вас у Сибір!» На збори дали близько двох годин, ми зібрали тільки те, що могли взяти в руки. Потім нас відвезли на станцію, де повантажили у товарні вагони. Нас виселили, хоча мама була вагітна, і через тиждень у дорозі у вагоні народилася моя сестричка».
Життя цих людей повністю змінилося лише за одну ніч. Та попри всі випробування Свідки Єгови не втрачали віри. Ще одна жителька Кременчука, Ольга Стрельчук, яка також пережила виселення, розповідає: «Ми дякували Богові, що можемо бути разом, під час поїздки співали, підтримували одне одного. Наша сім’я мала будинок, велике господарство і втратила все це за одну ніч. Однак ми особливо не тривожилися, тому що пам’ятали: Ісус Христос, коли був на землі, казав, що його послідовників будуть переслідувати. Ми переживали тільки про те, щоб жити так, аби Бог був нами задоволений, щоб нічим не знеславити його».
Ні жахливі умови довгої подорожі до Сибіру, ні люті сибірські морози, ні важка робота, що чекала їх там, у засланні, не зламала вірян. А через 14 років, у 1965 році, радянська влада «змилостивилася», Свідкам Єгови було дозволено покинути місце виселення. «Вічне» заслання закінчилося.
«З дня початку операції «Північ» Свідки Єгови своїм способом життя доводять абсурдність і безпідставність усіх звинувачень, висунутих радянською владою, яка вважала Свідків «ворогами народу», – говорить Дмитро Патала, речник Свідків Єгови у Полтавській області. – Свідки Єгови люблять Бога та ближніх, і саме ця любов допомогла їм не озлобитися, зберегти віру міцною та стійко знести всі випробування. І зараз в Україні майже 130 тисяч Свідків Єгови, серед яких понад 4000 у Полтавській області, зокрема 1400 – в Кременчуку, відкрито діляться своєю вірою з іншими». Справді, жодні репресії, жодні випробування не можуть зламати те, що стоїть непорушно, – непохитну віру в Бога і тверді переконання.
Марта КУЛІЙ.