М’ясо індиків має такі ж дієтичні властивості, як і м’ясо курей, але доглядати за молодняком нелегко. Хоча доросла птиця сторицею відплатить господарю високою несучістю та смачним м’ясом.
Для успішного вирощування потрібно знати загальні правила догляду за молодняком і окремі особливості цього виду птиці. Головне правило – у приміщенні для утримання молодняку повинно бути тепло та сухо, як і для будь-якого молодняку, сирість є одним з основних ворогів індичат. Причому в перший місяць утримання маленькі індичата потребують початкової температури 35–36 градусів, кожний тиждень температуру знижують на 2–3 градуси.
Насамперед слід зазначити, що молодняк індиків, особливо племінного призначення, вирізняється високою вимогливістю до годівлі. Для нього потрібні легкозасвоювані, доброякісні різноманітні кормові компоненти з невисоким вмістом клітковини. На вирощування беруть тільки міцних індичат. Вони добре опушені, стійкі на ногах, рухливі, пуповина у них зарубцьована, жовток втягнутий, анальний отвір і пух біля нього чисті, без ознак виділень, очі блискучі. Індичата швидко реагують на постукування по стінці ящика, в якому на той час перебувають.
У перший час після вилуплення (близько 48 годин) індичата можуть існувати за рахунок поживних речовин яйця, з якого вивелися. У шлунку в них ще міститься сирниста маса – залишки неперетравленого білка, потім вони харчуються за рахунок залишкового жовтка. Однак відстрочка з початком годування понад 18–20 годин негативно позначається на їхньому рості й розвитку. Як тільки індичат розмістили у пташнику, їх відразу треба годувати, бо, підкоряючись інстинкту, вони можуть почати скльовувати підстилку. Тому не бажано використовувати для підстилки тирсу, дрібні стружки і подібні матеріали. У перші дні життя в індичат слабо розвинений зір, годівниці й напувалки слід розміщувати в добре освітлюваних місцях. У цей період вони краще поїдають світлі та яскраво забарвлені корми.
Годувати з перших днів індичат бажано стартовим комбікормом, збалансованим за всіма поживними речовинами, який спеціально розроблений для птиці певного віку. В ньому містяться всі необхідні речовини, мікроелементи, вітаміни, які потрібні для нормального росту та розвитку птиці цього виду. Якщо є можливість придбати такий комбікорм, тоді у птахівників стає трохи менше проблем щодо вирощування індиків. Але часто буває так, що у певних регіонах спеціальних комбікормів для молодняку індичат немає. Тоді перед власниками птиці постає проблема самостійного виготовлення кормових сумішей, внесення в них необхідних основних поживних речовин, вітамінів і мікроелементів, потрібних індичатам.
Досвідчені птахівники рекомендують згодовувати таку кількість корму (на голову за добу): яйце варене – у віці індичат 1–5 діб – 2 г, у 6–10 діб – 1 г; сир – у 1–5 діб – 2 г, у 6–10 діб – 5 г, у 11–20 діб – 10 г, у 21–30 діб – 8 г. Не бажано згодовувати чорний хліб, він може викликати розлади травлення. У перші дні життя індичата дуже інтенсивно ростуть і організму потрібно багато поживних речовин, особливо білків (25–30%). Раціон для молодняку складають з трьох-чотирьох видів зернових культур і двох-трьох добавок (сухе молоко, сир, яйця, м’ясокісткове і рибне борошно). З перших діб життя молодняк годують вареним яйцем, змішаним з дрібною пшеничною, вівсяною чи кукурудзяною крупою. Останню додають у кількості 1/4 частини від ваги яйця. З третього дня кількість яєць зменшують, а крупи – збільшують. Замінником місцевих білкових кормів у годівлі індичат використовують свіжий сир, кисле молоко, молочну сироватку, варені яйця чи яєчний меланж. Хорошим стимулятором росту та зміцнення здоров’я є молочна сироватка, багата білком. Випоювати її потрібно в перше ранкове напування, оскільки вона змінює мікрофлору кишківника на менш сприятливу для паразитів – гістомонад і кокцидій. Для залучення молодняку до годівниць зверху корм можна посипати невеликою кількістю свіжої дрібно нарізаної зелені. Першу декаду індичат годують через кожні 2–3 години, потім поступово кількість годувань скорочують і до місячного віку доводять до 4–5. Добре додавати до корму зелену цибулю, яка є корисним соковитим вітамінним кормом, що містить цінні речовини – фітонциди. За неправильної годівлі, наприклад, раціонами з низьким вмістом протеїну, в індичат збільшується вага шлунку і кишківника відносно живої ваги. Вони з’їдають більше, однак відстають у рості й вимагають більшої витрати корму. Серед кормових факторів, що визначають життєздатність та продуктивні якості птиці, протеїнове харчування посідає одне з провідних місць. На думку вчених, продуктивність птиці на 40–50% визначається енергетичною цінністю кормів, на 30–40% – вмістом протеїну в кормах й на 20% – іншими поживними і біологічно активними речовинами. В період з 13-тижневого віку індичата стають менш вимогливими до білкового харчування, що дає можливість максимально знижувати в раціоні вміст тваринних білків чи повністю їх заміняти рослинними компонентами з використанням добавок амінокислот та ферментних препаратів.
Вітаміни – біологічно активні сполуки, які не є джерелом енергії або пластичним матеріалом, але необхідні для нормального перебігу обмінних процесів у організмі птиці. Повна відсутність вітамінів у годівлі зумовлює авітамінози з глибокими порушеннями обміну речовин, що призводять до тяжких захворювань та загибелі птиці. При недостатньому забезпеченні птиці вітамінами виникають гіповітамінози, при надлишку – гіпервітамінози. У птахівництві, як правило, найбільш поширені гіповітамінози, які супроводжуються симптомами, характерними для всіх гіповітамінозів: втрата апетиту, порушення нормального росту і розвитку молодняку, зниження природного імунітету, в дорослої птиці – зменшення продуктивності та відтворних функцій. Особливо слід звертати увагу на нормування таких вітамінів, як Е, В12, В4 (холін), бо за їх нестачі у птиці може розвинутися синдром жирної печінки. Він характеризується інтенсивним накопиченням жиру в гепатоцитах, збільшенням ваги печінки (на 15–30% за норму), зміною кольору стиглої вишні на знебарвлену субстанцію пухкої консистенції із нерівними краями. У птиці фіксуватиметься виражений синдром печінкової недостатності й ендогенної інтоксикації. Це призводить до затримки росту птиці (мінімум на 15–25% від норми), погіршення конверсії корму, що стане наслідком підвищення кількості браку. Із профілактичною метою вітаміни випоюють птиці з водою 2–3-разово впродовж перших трьох тижнів життя молодняку. Не менш важливий фактор – напування індичат. Вода в напувалках повинна бути постійно, свіжа та тепла. Напувалки впродовж дня необхідно мити кілька разів. Крім води, індичатам випоюють відвари трав – кропиви, деревію, кульбаби, а також ягід шипшини. Дуже корисний напар хвої. Для цього треба взяти жменю голок хвої, залити 1 л окропу, укутати, настоювати ніч. Вранці випоїти птицю. Хвоя – джерело каротину і вітаміну С. Дрібно нарубані голки хвої можна додавати до корму. Хвоя і напар з неї використовуються як профілактичний засіб від гістомонозу. З профілактичною метою один раз на 10 днів у воду слід додавати марганцевокислий калій (марганцівку), розбавлений до світло-рожевого кольору.
В.П. ХВОСТИК,
кандидат сільськогосподарських наук.
Державна дослідна станція птахівництва НААН.