Вирощування здорових телят

Вирощування здорових телят

Найскладніший період у вирощуванні молодняку великої рогатої худоби – це перші 6 місяців. Організм теляти ще недостатньо пристосований до несприятливих умов зовнішнього середовища, тому слід приділити особливу увагу раціону й стану здоров’я тварин.
У перші півроку життя теляти (молочна фаза годування) закладаються продуктивні якості. За цей час важливо отримати міцну здорову тварину й поступово перевести її з молочної дієти на споживання рослинних кормів. Зміцнення імунітету відбувається досить повільно в перші чотири місяці життя, а стає загартованим і набуває повного природного імунітету теля тільки по досягненні 15-місячного віку.
Молочну фазу в тваринництві заведено розділяти на два періоди: молозивний (відносно короткий – 5–7 днів від народження) і власне молочний – до 5–6-місячного віку (хоча у цьому віці материнське молоко і не є основою добового раціону тварини).
Молозивний період – вирішальний для виживання теляти. У цей час у нього формується імунітет завдяки специфічним білкам, яких у молозиві корови, що тільки отелилася, у 4–5 разів більше, ніж у звичайному молоці. У молозиві вдвічі більше жиру й мінеральних речовин, у 10–20 разів більше вітамінів групи А, Е, В1, В6. До того ж завдяки високій кислотності (у 2–3 рази вищій, ніж у звичайному коров’ячому молоці) й підвищеному вмісту солей магнію воно має послаблювальну дію й сприяє очищенню кишківника теляти.
Особливо важливо дати молозиво теляті не пізніше як через годину після народження. Новонародженому масою 30 кг його випоюють за один раз 1,6–1,8 л теплим (+36…+38°С). Для активного проявлення рефлексу стравохідного жолоба потрібно, щоб телятко пило невеликими ковтками і молозиво потрапляло в сичуг і кишківник (де перетравлюється). Для цього застосовують соскову напувалку з невеликим отвором.
У новонародженого теляти недосконалий механізм регулювання водного балансу через недостатнє звуження кровоносних судин. І в разі захворювання шлунково-кишкового тракту через зневоднення дуже швидко настає загибель теляти. Слизова оболонка верхніх дихальних шляхів і легень дуже ніжна, в ній мало лімфоїдних фолікул і лімфоцитів, тому організм теляти різко реагує на зниження температури навколишнього середовища пригніченням, ознобом і діареєю. Враховуючи це, новонароджене теля не слід одразу відокремлювати від матері. Потрібно пам’ятати, що до 8% повітрообміну в новонароджених відбувається через шкіру. Під впливом лізоциму (антибактеріального ферменту) материнської слини шкірний покрив теляти набуває бактерицидних властивостей. Масаж сприятливо впливає на шкіру, м’язи, діафрагму, поліпшуючи вентиляцію легень і кровообіг. Одночасно в процесі облизування теляти організм матері теж зазнає позитивних змін.
Якщо корова відмовилася облизати новонародженого, його треба обтерти, промасажувати соломою за напрямком росту волосяного покриву, щоб стимулювати кровообіг і дихання, а потім помістити теля в клітку, що обігрівається. Це потрібно для того, щоб видалити з тіла новонародженого 2–4 кг навколоплідної рідини, що залишається на ньому після пологів. Якщо теля вчасно не обтерти, то на випаровування вологи витратиться значна кількість внутрішньої енергії, що призведе до переохолодження організму. В холодному й сирому приміщенні в необсушеного телятка температура тіла знижується до +32…+33°C, і воно може загинути від холоду. Якщо в перший тиждень життя в ділянці холки зберігаються злиплі згустки, обтирати рекомендується навіть вилизане коровою теля.
Підтримання чистоти в приміщенні, де утримують молодняк, є однією з обов’язкових умов. Підстилка або дощана підлога мають бути сухими й чистими, стіни – вимитими або побіленими вапном. У приміщенні має бути добра вентиляція, але без протягів, оскільки телята дуже схильні до захворювань респіраторної системи.
Протягом перших шести тижнів життя теля дуже сприйнятливе до інфекцій, тому важливим є формування імунітету. Із другого місяця життя теля можна випоювати знятим молоком, поступово (через 5–7 днів) замінюючи ним незбиране молоко. Одночасно телят привчають до споживання рослинних кормів (грубих, соковитих і концентрованих), які до шестимісячного віку стають основними в раціоні племінної тварини.
До концентрованих кормів телят привчають із двотижневого віку, згодовуючи разом із молоком. Суміш концентратів (просіяна вівсянка, ячмінне й кукурудзяне борошно, пшеничні висівки) робить раціон більш повноцінним, забезпечуючи потрібну кількість поживних речовин. У суміш концентратів додають мінеральну підгодівлю (кухонну сіль і дикальцію фосфат). Останнім часом у практиці годівлі молодняку ВРХ рекомендують використовувати голландську технологію вирощування телят, яка передбачає раннє привчання їх до концентрованих кормів із метою швидшого формування передшлунків і рубцевого травлення, причому поїдаються концкорми в сухому вигляді (щоб потрапляли в рубець). За згодовування вуглеводів концентрованих кормів у рубці переважає масляно-кисле бродіння, що благотворно впливає на розвиток передшлунків і, що найголовніше, на формування стінки рубця. Вважають, що раннє згодовування сіна (10–15 днів) за погано сформованої всмоктувальної поверхні рубця знижує перетравність поживних речовин й уповільнює формування рубцевого травлення. А це призводить до відставання в рості. На думку практиків, за цієї системи згодовувати сіно й інші грубі корми можна тільки тоді, коли передшлунки теляти сформуються достатньою мірою, щоб перетравлювати грубі корми.
Певне значення має й те, що новонароджені телята іноді не здатні «сприймати» колостральні чинники захисту через недорозвиненість функціональних показників шлунку, що нерідко спостерігається за порушення умов годівлі й утримання тільних корів. Тому для лікування імунодефіциту молодняку застосовують замінну імунотерапію препаратами крові та молозива (імуноглобулін неспецифічний, лактоімуноглобулін, специфічні сироватки). Для цього також вдаються до імуностимуляційної терапії (пірогенал, продигіозан, лактобактерин, ентеробіфідин й інші пробіотики, що містять вітаміни А, Е, С, В12, незамінні амінокислоти й мікроелементи). Призначають цитомедини тимусу (Т-активін, тималін, тимозин, тимоген), кісткового мозку (В-активін) й інші, які вводять парентерально протягом 3–5 діб. Для стимуляції клітинних чинників захисту призначають левамізол, натрію нуклеат й інші препарати.
Важливим засобом отримання життєздатного молодняку є триразова вітамінізація тільних корів у сухостійний період одночасно з вакцинацією проти сальмонельозу та колібактеріозу. Фахівці господарств та фермери знають, що отримати через звичайні корми потрібну кількість вітамінів, мінералів, інших речовин неможливо, а неповноцінна годівля корів зумовлює народження телят-гіпотрофіків. Тому потрібно додавати до раціону мікроелементи, вітамінно-мінеральні добавки, премікси або комплексні добавки, що сприяють підвищенню імунного захисту організму телят.
Таким чином, профілактика захворювань і підвищення життєздатності телят має бути комплексною й базуватися на грамотності племінної роботи, дотриманні ветеринарно-санітарних умов утримання та годівлі великої рогатої худоби.

Наталія ЖЕЙНОВА,
кандидат ветеринарних наук.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий