Вирощувати арахіс складно, витратно, але перспективно

Вирощувати арахіс складно, витратно, але перспективно

Через зміну клімату все більше городників з Полтавщини цікавляться перспективними нішевими культурами, зокрема арахісом. І хоча цю рослину вже важко назвати екзотом на місцевих грядках, технологія її вирощування має певні особливості.
Про них розповіли фахівці дослідної станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН.

Особливості земляного горіха

Арахіс підземний походить із Бразилії, росте у дикому вигляді у Південній Америці. Широко культивується в Індії, Китаї, Африці, США. До Європи арахіс завезено на початку XVI ст., а в Україні уперше з’явився наприкінці XVIII ст. Нині у світі арахіс за посівними площами серед олійних культур займає третє місце і висівається майже на 15 млн га.
Арахіс підземний, або земляний горіх (Arachis hypogaea L.), – однорічна трав’яниста рослина з родини бобових (Fabaceae, Leguminosae). На відміну від багатьох інших бобових, арахіс розвивається у землі на особливих пагонах – гінофорах, які утворюються після запліднення з надземних квіток і «заривають» зав’язь у ґрунт. Арахіс – теплолюбива рослина, насіння починає проростати при температурі +10–12°С. Сходи пошкоджуються заморозками від -0,5 до -1°С. Оптимальна температура для росту та розвитку рослин 25–28°С. Найбільша потреба в теплі – у період цвітіння і плодоутворення. При температурі нижче 12°С плоди не розвиваються. Осінні приморозки від -0,5°С пошкоджують рослини, при -3°С вони гинуть, а зібрані підморожені й недосушені вчасно боби втрачають схожість. Боби, зібрані при -4°С, стають непридатними для переробки. Арахіс належить до вологовимогливих рослин. Проте у період від сходів до цвітіння може рости в посушливих умовах, у фазу плодоутворення він дуже вибагливий до вологості ґрунту. Критичний період починається з 30–40-денного віку рослин (друга половина червня) і триває протягом 2–3 місяців. У цей час верхній 20-сантиметровий шар ґрунту має бути постійно зволоженим. Наприкінці вегетації потреба у воді зменшується, однак пересихання верхнього шару спричиняє суттєве зниження врожаю. З урожаєм бобів близько 1 т/га і бадилля 2 т/га арахіс виносить із ґрунту 80–85 кг азоту, 10–20 кг фосфору і 30–45 кг калію. Тому рослина досить вимоглива щодо гранулометричного складу ґрунту. Кращими для вирощування арахісу є наносні ґрунти, чорноземи, сіроземи, каштанові легкого гранулометричного складу. Малопридатні засолені, запливаючі, важкі суглинисті, а також перезволожені ґрунти. Вегетаційний період арахісу в залежності від сортових особливостей і умов зони вирощування триває близько 110–130 діб, у пізньостиглих сортів (зазвичай непридатних для вирощування у північних областях України) – до 170 діб. Сходи за сприятливих погодних умов з’являються на 8-му – 10-ту добу після сівби. Через 25–30 діб після сходів настає цвітіння, яке триває до збирання. На одній рослині протягом вегетації може утворюватись до 600 і більше квіток. Першими формуються квітки у нижній частині стебла. Квітка живе 1–2 доби. Одночасно із цвітінням у арахісу наростає вегетативна маса, формуються боби. Таке поєднання фаз розвитку й зумовлює підвищені вимоги рослин до вологи, поживних речовин, особливо у період масового цвітіння і плодоутворення. Від цвітіння до достигання плодів минає півтора-два місяці.

Арахіс безцінний у кулінарному та сільськогосподарському сенсі

Боби арахісу містять багато білків (24–35%), олії (43–65%), вуглеводів (15–20%) і вітаміну B1. З арахісу одержують дуже цінну харчову олію, яку застосовують у кондитерській, консервній, маргариновій галузях. За смаковими якостями вона є добрим замінником дорогої прованської (оливкової) олії, яку добувають із плодів маслини. Використовується в їжу, для виготовлення вищих сортів консервів, маргарину, а також у кондитерській, консервній, рибній, парфумерній, миловарній галузях. Вижимки також використовують у кондитерській галузі: арахісова макуха містить до 45% білка, 8% олії і використовується для виготовлення халви, печива, шоколаду, кави, цукерок та інших виробів. Із насіння арахісу виготовляють понад 60 різних кондитерських виробів, у підсмаженому вигляді використовують як ласощі. Стебла і листки арахісу можна згодовувати худобі, за кормовими якостями вони не поступаються сіну з люцерни й конюшини. Урожайність з одного гектара – 1,0–2,0 т бобів і 3,0–4,0 т сіна; при зрошенні можна отримати врожай удвічі-утричі більший. Як просапна бобова рослина арахіс є добрим попередником для багатьох культур.

Агротехніка бобової трави

Оскільки посівного матеріалу арахісу на насіннєвому ринку майже не зустрічається, залишається, при бажанні, вишукувати випадкове насіння у ентузіастів, що займаються вирощуванням малопоширених рослин, та купувати сирий харчовий арахіс (лущений чи у бобах) невідомого походження. Краще у такому випадку придбати невелику кількість посадкового матеріалу, але з більшої кількості торгових місць, аби потім виявилося не тільки схоже насіння, а й у майбутньому добрати собі зразки для подальшого продукування, наприклад, найбільш ранні, врожайні, стійкі до певних хвороб, ще з якимись корисними ознаками. Підготовка ґрунту для сівби аналогічна, як і під картоплю чи овочеві рослини. Для сівби арахісу використовують як вилущене насіння, так і боби, однак урожайність при сівбі насінням буває вищою на 2–-6 кг з сотки, ніж при використанні цілих або роздроблених бобів. Перед сівбою насіннєвий матеріал знезаражують у рожевому розчині марганцівки. Сіють арахіс, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 14–15°С (орієнтуватися можна на строки сівби огірка у відкритий ґрунт). Спосіб сівби широкорядний з міжряддями 70 см. На 1 м рядка висівають 10–12 насінин або 4–6 нерозлущених бобів. Глибина загортання насіння – 6–8 см, за посушливих умов – 8–10 см. Догляд за посівами полягає у підтриманні ґрунту в рихлому, вологому, чистому від бур’янів стані. У період масового цвітіння й утворення гінофор рослини підгортають, бажано це робити і відразу після випадіння дощу або чергового поливу. Протягом вегетаційного періоду посіви арахісу в залежності від кількості та інтенсивності опадів поливають до 10 разів з інтервалами 10–20 діб, а в період плодоутворення – частіше. За місяць до збирання врожаю поливання арахісу припиняють. Надмірне зволоження та полив холодною водою можуть призвести до загнивання насіння у ґрунті. До збирання арахісу приступають, коли боби легко відокремлюються від гінофор, а насіння – від стулок бобів, і набувають характерного для сорту забарвлення. Спочатку рослини викопують із ґрунту, обтрушують від землі й укладають у валок. Після просушування боби відділяються від стебел. Затягувати строки збирання не можна, бо свіжі боби й насіння, пошкоджені приморозками, не тільки втрачають схожість, а й стають гіркими й непридатними для вживання в їжу в будь-якому вигляді. Вологі боби сушать при температурі не вище +40°С, потім очищають і зберігають при вологості 8%.

За редакцією доктора сільськогосподарських наук
С. І. КОРНІЄНКА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий