садок

Висаджування плодових дерев: секрети агротехніки

У народі кажуть, що чоловік у своєму житті мусить зробити три справи – збудувати дім, виховати сина й посадити дерево. Здавалося б, третє завдання найпростіше, але і його треба виконувати з розумом, знаючи й використовуючи важливі садівничі хитрощі. Тоді деревце або ж і цілий садок не просто ростимуть, а ще й радуватимуть щедрими врожаями.

Коли краще – навесні чи восени?

Відомо, що висаджувати плодові дерева можна як навесні, так і восени. Оптимальний час о весняній порі – до розпускання бруньок. На більшій частині України – це квітень або, в умовах холодної весни, початок травня. Восени посадку треба завершити принаймні за 15 днів до стійких холодів, у жовтні, коли грунт уже зволожений дощами.
Переваги весняного садіння – уже можна не боятися сильних холодів, за літо рослини встигають здерев’яніти й наростити кореневу масу. Восени ж у садівників менше турбот, до того ж можна купити добре загартований посадковий матеріал.

Де купляти?

Успіх садівничої справи починається із посадкового матеріалу, тобто із саджанців. У нас зараз із цим немає проблем, але далеко не всі груші та яблука, що їх пропонують скрізь підприємливі продавці, варті уваги й витрат. Найкраще купувати деревця у розсадниках, що вже давно працюють і мають добру репутацію. У таких спеціалізованих господарствах посадковий матеріал, як правило, дорожчий, але там можуть гарантувати його якість. Це надзвичайно важливо, коли необхідно придбати не один-два, а десятки чи сотні саджанців.
Купуючи деревця навіть у розсаднику, необхідно все одно прискіпливо оглядати кожну рослину. Особливу увагу слід звертати на кореневу систему (вона має бути розгалужена й добре зволожена), надземну частину (без ушкоджень, пеньків, із щільною здоровою корою).
Щоб до присадибної ділянки молоденькі яблуньки чи сливи «доїхали» життєздатними, треба правильно підготувати їх до транспортування. Бажано корені кожного деревця попередньо занурити в рідку глиняну бовтанку, обсипати тирсою і загорнути їх у поліетиленовий мішок. Якщо ж обробити їх таким чином немає можливості, потрібно хоча б обмотати добре зволоженою ганчіркою й целофановим пакетом.

Кожному саджанцю – своє місце

Переважна більшість плодових деревних культур найкраще почуваються на добре освітлених ділянках. Там не повинно бути ні великих ям, ні западин. У таких місцях скупчується тала й дощова вода, до того ж грунтові води підходять надто близько
до родючого шару, перешкоджаючи “диханню” коренів і призводячи до загибелі рослин. Глибина залягання підземних вод на садовій ділянці має бути не менше 2 метрів, а для груші – понад 3 метри.
Ідеальний варіант, якщо з північної сторони садок від вітрів і протягів захищатиме стіна будинку, сараю чи паркан.
Розміщати деревця на ділянці треба з урахуванням попередників. У садівництві, як і городництві, теж діють закони сівозміни, згідно з якими плодові культури на те саме місце можна повертати не раніше, ніж через 5 років. Чому так? Окрім того, що рослини висмоктують із ґрунту необхідні їм елементи, вони до того ж заражають його характерними хворобами і шкідниками. Ті з появою на ділянці «улюбленої» культури, приміром, яблуні, відразу активізуються, уражуючи молоді деревця з надто слабким імунітетом. До речі, грушу після горобини чи поруч із нею теж садити не варто, бо їх уражують одні й ті ж шкідники.
Тип земляної суміші також важливий. Переважна більшість плодових дерев добре ростимуть тільки на поживному пухкому грунті – чорноземі чи суглинку. Не раджу закладати молодий садок на ділянці з піщаним (швидко поглинає воду) або щільним глинистим (відштовхує вологу) грунтом. Якщо ж на ділянці саме така земля, її попередньо треба підготувати. Так, у суглинок слід додати річковий пісок, лушпиння гречаної крупи, торф, що покращить її гігроскопічність. Піщаний грунт можна ущільнити глиною.
Оптимальний кислотно-лужний показник грунту – це pH від 6 до 7. Якщо дані надто завищені чи занижені, то на такій ділянці садок не ростиме, й треба, знову ж таки, попрацювати над відновленням кислотно-лужного балансу.
Перевірити рівень pH можна за допомогою звичайного лакмусового папірця (такі є у спеціалізованих садівничих магазинах). Наливаємо склянку води, розчиняємо в ній грудку землі з ділянки й занурюємо паперову смужку. Колір, у який вона пофарбується, порівнюємо зі шкалою, що продається разом із смужками, й визначаємо рівень рН землі. До речі, якщо на ділянці, де збираєтеся закласти молодий садок, ростуть хвощі чи щавель, і без лакмусу можна точно визначити, що грунт на ній надто кислий. Зменшити кислотність допоможе внесення в нього вапна.

Більша відстань між деревами – вища врожайність

Ми вже говорили про те, що усі плодові дерева потребують багато світла. Від рівня освітленості ділянки залежить урожайність саду. Тож не треба надто щільно розміщати на ній саджанці, бо можна залишитися без урожаю або значно знизити його показник через масове ураження рослин грибковими інфекціями. При нестачі тепла й світла вони розповсюджуються із блискавичною швидкістю, так само – й деякі шкідники.
Щоб уникнути неприємностей у подальшому й не розплачуватися надто дорого за свою «заощадливість», висаджуйте саджанці високорослих дерев на відстані один від одного 3 метри або й більше, в залежності від того, на якій підщепі саджанці вирощені – на карликовій чи напівкарликовій. Коли рослини підростуть, їхні крони не змикатимуться й не заважатимуть одна одній, а значить – буде і врожай.

Грунт треба підживити

Щоб молоді деревця повноцінно розвивалися, грунт перед садінням (а не після того!) потрібно підживити. Добрива вносять зазвичай під осіннє перекопування грунту, розподіляючи по його поверхні добре перепрілий гній або перегній (із розрахунку 4–5 кг на 1 м2), деревний попіл (250–300 г на 1 м2) і нітроамофоску (1 столова ложка на 1 м2).
При підготовці ділянки під молодий садок обов’язково видаліть по максимуму всі бур’яни, особливо – кореневища пирію, бо вони є першими конкурентами саджанців, витягуючи з грунту всю поживу. Коли ж рослини підростуть і вступлять у плодоношення, бур’яни вже не зашкодять їм – навпаки, задерніння між плодовими деревами в саду захищатиме грунт у спеку від пересихання.

Які ями копати?

Розміри ям залежать від особливостей кореневої системи плодової культури. Так, для саджанців груші слід копати їх завглибшки 1 м при ширині й довжині 40–50 см. Можна їх робити й глибше, наприклад, на ділянці з не надто родючим грунтом. У такому випадку ямки заглиблюємо й засипаємо в кожну по 2–3 відра суміші місцевого грунту й торфу чи перегною або ж землі з доданими в неї добривами (суперфосфатом чи попелом). Для саджанців нектарину розміри ями – такі самі.
Загалом ями мають бути на третину більшими за обсяг кореневої системи саджанців. Копати їх треба як мінімум за пару тижнів до садіння молодих дерев. Якщо цієї вимоги не дотриматися, через деякий час через осідання грунту їхні корені надто заглибляться, що може призвести навіть до загибелі майбутніх яблуньок, грушок, а особливо – вишень й інших кісточкових через випрівання деревини.
На дні ямок обов’язково має бути шар дренажу завтовшки в кілька сантиметрів із керамзиту, битої цегли або гальки. Він не дозволить воді застоюватися біля кореневої системи і не допустить тим самим її загнивання. Зверху на дренаж необхідно закласти так звану поживну подушку, тобто пухку, збагачену добривами суміш. Вона повинна складатися з перегною і грунту з верхнього шару, змішаних у рівних частках. Перед розміщенням у ямках саджанців грунтосуміш у них треба добре полити і почекати всмоктування вологи.

Не забудьте про кілочки

Починати посадку молодих деревець слід з установки опорних кілків. Вони обов’язково мають знаходитися з північного боку від саджанця. Опорний кілочок необхідний для підтримки дерева у вертикальному стані, поки воно не зміцніє. Після його установки потрібно уважно оглянути стовбур саджанця. Визначаємо більш темну і світлішу сторони. Темна сторона зазвичай південна, світла – північна. Якщо хочете, щоб деревце швидше прижилося на новому місці, необхідно так його і розміщувати: темнішу сторону слід повернути на південь, а світлу – на північ.
Тепер необхідно підготувати саджанці до садіння. У молодих груш найбільш довгі корінці вкорочуємо на 10–12 см, а потім підрізаємо центральну гілку. В результаті кожен саджанець має бути не довшим 80 см. Далі вибрану з ями землю змішуємо з попелом у рівних пропорціях і розводимо водою до консистенції густої сметани. У цю бовтанку занурюємо корені. Так можна готувати саджанці усіх плодових культур.
Тепер опускаємо деревця кожне в свою ямку й акуратно розправляємо корені, спрямовуючи їх у боки, не допускаючи загинання й заламування. Взагалі цю важливу процедуру зручно робити удвох: одна людина міцно триматиме саджанець за стовбур, інша – присипатиме коріння грунтом.
Дуже важливо, щоб коренева шийка (точка переходу стовбура в корені) опинилася на 1–2 см вище поверхні грунту. Якщо при садінні вона надто занурилася, треба, обережно взявшись за стовбурець руками, злегка підтягти саджанець угору до потрібного рівня. Завдяки цьому всі порожнини в ямі будуть ущільнені грунтом, а шийка опиниться назовні. Загалом раджу при садінні грунт ущільнювати поступово. Тоді вдасться попередити його просідання й заглиблення кореневої шийки.

Мульча захистить від перегріву

Після засипання ям грунтом і його ущільнення прив’язуємо саджанці до кілочків мотузкою методом «вісімки», щоб не допустити перетяжок. Тепер необхідно добре зволожити землю у пристовбурних колах (на кожне деревце груші – по 2 відра води) і обов’язково замульчувати поверхню грунту торфом чи навіть сосновими голками. Перегній – це дуже хороша мульча. При посадці дерев восени він захистить землю від випаровування і не допустить підмерзання кореневої системи. Під час весняного садіння шар мульчі у вигляді перегною стане для рослин додатковою поживою, захистить від утворення твердої грунтової кірки, появи бур’янів і перегріву. Під час поливів мульчу можна не прибирати – вона прекрасно пропускатиме воду вглиб, затримуючи її всередині.

Богдан РИБАК.

Поділися:

Добавить комментарий