Вишивана  шевченкіана  Григорія Кисіля

Вишивана шевченкіана Григорія Кисіля

За сорок один день творчої мандрівки полтавське подружжя Катерини та Григорія Калініченків здолало на власному легковичку чотири з половиною тисячі кілометрів. За спинами невгамовних ентузіастів в обережно замотаних у звичайнісінькі домашні ковдри «копичках» їхала в автівці справжня пересувна виставка вишитих робіт.
Загалом виставку «Образ і слово Кобзаря у вишивці» переглянули в 11 містах України. Організатор і координатор однойменного проекту, полтавська громадська активістка та майстриня Катерина Калініченко всюди розповідала відвідувачам, що виставка є виконанням заповіту заслуженого майстра народної творчості України, автора унікальних альбомів із серії «Українська вишивка», нашого земляка Григорія Кисіля. Представлені роботи виконані саме за його розробками й схемами.
Враженнями від творчої подорожі Катерина Калініченко поділилася із задіяними до проекту товаришками-вишивальницями та журналістами на зустрічі в ОКІА «Новини Полтавщини».

Першими виставку переглянули львів’яни, згодом – жителі Луцька, Володимира-Волинського, Тернополя, Рівного, Івано-Франківська, Ужгорода, Чернівців, Хмельницького, Вінниці. Завершилося мандрівне культурне дійство в останні дні літа в Одесі.
Виставка розгорталася на різних майданчиках – у бібліотеках, палацах мистецтв, адмінбудівлях…Тривала щонайбільше три дні, й знову Калініченки вирушали в дорогу. Поспішали, щоб на новому місці, іноді й півночі, розміщувати вишиваний заповіт великого майстра, а на ранок, нехай і попри страшенну фізичну втому, з легкою душею спостерігати, як світяться у відвідувачів захоплені погляди.
На різних етапах патріотичному проекту підставили плече численні помічники – департамент культури і туризму облдержадміністрації, обласний центр народної творчості, видавництво «Дивосвіт», Всеукраїнська жіноча громадсько-просвітницька організація «Союз Українок», обласна організація Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, народний депутат України Юрій Бублик…
Але найголовнішу, філігранну й натхненну справу виконали, звісно ж, ті, хто працював над полотнами з голкою-ниткою. А це – 78 людей із золотими руками й відданим Україні серцем. Загалом до оригінальної ініціативи з пошанування Тараса Григоровича Шевченка долучилися 77 вишивальниць та 1 вишивальник. Переважно це талановиті рукодільниці з десяти районів нашої області, а також із Канева. Жіночому товариству з радістю підсобив відомий канівський вишивальник Василь Ярошенко.
За кожною роботою, а загалом їх понад 70, – своя зворушлива історія. Вишивальниця Наталія Бойко з Полтави не відмовилася від справи навіть попри проопероване плече й необхідність розробляти праву руку. Полтавки мама й донька Віра Гордівська та Світлана Гагієва вишили аж чотири роботи. Вишивальниця Анна Кравченко з Чутового нещодавно народила товариству майбутню помічницю. Із неабияким хвилюванням Катерина Калініченко очікувала на завершення праці Оленою Литвин із Максимівки Карлівського району, адже їй доручили роботу найбільшого формату, за якою надалі визначалися з розміром усіх рамок.
На вишиваних картинах – портрети Тараса Шевченка (розроблені Григорієм Кисілем на основі автопортретів та фотографій Кобзаря), портретні композиції, цитати з творів класика. Власне над шевченківською темою майстер працював 25 років свого життя. Портрет самого Григорія Олексійовича вишила його донька Ірина.
На підсумковій зустрічі в ОКІА «Новини Полтавщини» Катерина Калініченко із сумом нагадала, що Григорій Олексійович Кисіль устиг потішитися лише першими підготовчими кроками до втілення свого блискучого задуму в життя. Коли ж майстра не стало, його мрія набула для однодумців сенсу заповіту. Тепер, коли книга з вишивальними схемами стала експозицією готових робіт (у куточку кожної – фото й інформація про рукодільницю), віриться, що справдяться й інші сподівання Григорія Кисіля. А вони про те, щоб за його схемами вишивали Кобзаря не тільки професійні майстрині, а й прості жінки, щоб портрети Шевченка були обов’язковими у кожній домівці сучасних українців і щоб розміщували їх, як і колись, у серці оселі – під іконами.
У кожному місті, де відкривалася пересувна виставка з Полтави, бажаючі приєднувалися до вишивання привезеного Калініченками «рушника єдності» – оберега з символічною картою України. Тернопільці ж вирішили скористатися знайомством із полтавцями, щоб задіяти наших краян до створення свого «рушника миру». Ідеєю опікуються організатори місцевого фестивалю «Світ вишиванки». На полотні вже є орнаменти, вишиті українською діаспорою з Канади, Польщі, Німеччини, а також рукодільницями з Тернопільщини, Прикарпаття та Черкащини. Наразі Катерина Калініченко пропонує товаришкам доповнити рушник орнаментами з альбомів Григорія Олексійовича.
Цієї осені проект «Образ і слово Кобзаря у вишивці» повинен побувати в Решетилівському та Глобинському районах, на малій батьківщині Григорія Кисіля та незабутньої Раїси Кириченко. Є домовленість про виставки також у Гадячі, в Гоголевому Шишацького району. Але головна мандрівка пересувної виставки має відбутися у травні наступного року. Як і хотів майстер, його «хрестикова шевченкіана» прибуде туди, де вже понад півтора століття концентрується «найбільше народної любові» до Великого Кобзаря – до Канева.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий