Височать монументи  в селах і містах

Височать монументи в селах і містах

Презентація інформаційно-просвітницького туру місцями бойової слави Полтавщини і найбільших злочинів періоду нацистської окупації в нашому краї була присвячена річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

Відповідно до обласної Програми розвитку туризму і курортів, задля вшанування пам’яті жертв Другої світової війни на Полтавщині департамент культури і туризму ОДА презентував туристичний маршрут Великі Липняги – Хорол – Шумейкове урочище. У цих місцях зафіксовані факти наймасовішої загибелі людей від рук нацистів. В інфотурі взяли участь представники Громадської ради при ОДА, міської ради ветеранів, обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, центру туризму і краєзнавства учнівської молоді, Спілки екскурсоводів тощо. Очолила делегацію заступник директора департаменту культури і туризму Ірина Удовиченко.

Великі Липняги порівнюють з Хатинню

Перша зупинка маршруту – біля адміністративної межі Семенівського району в селі Карпиха. Тут учасників туру зустріли і вручили коровай депутат обласної ради Володимир Куцовол, голова Семенівської РДА Віктор Федоренко, очільник районної ради Віктор Юрченко, селищний голова Семенівки Людмила Милашевич і керівник райради ветеранів Любов Мазанько.
– Народ, який не пам’ятає, не шанує своєї історії, свого минулого, не має майбутнього. Наші Великі Липняги порівнюють з білоруською Хатинню, селом, винищеним гітлерівцями. Цього року виповнилося 75 літ трагедії села Великі Липняги. То було жахливо, людей спалювали, вбивали цілими родинами. У жодному разі ми не маємо права забувати загиблих під час німецької окупації, – сказала селищний голова Семенівки Людмила Милашевич.
Місцевий екскурсовод, співавтор і упорядник кількох книг зі спогадами з історії села, голова районної ради ветеранів Любов Мазанько продовжила розповідь дорогою до Великих Липнягів.
Трагічна доля спіткала це маленьке село. Відступаючи у вересні 1943 року, фашисти у лютій ненависті чотири дні палили і розстрілювали людей. Есесівці чинили жорстоку розправу над мирним населенням, розповіла вона. Мученицькою смертю загинув 371 місцевий житель: 125 дітей, 116 жінок, 81 старенький, 49 чоловіків. Їх вбивали безжально. Заганяли в хати по кілька чоловік і підпалювали живцем. Люди намагалися врятуватися в погребах, у полях, перелісках – знаходили, розстрілювали, закидали сховища гранатами. Молода мати спробувала сховати своїх малих дітей на городі, прикривши картопляним бадиллям. Нелюди вбили і матір, і маленьких дівчаток. У немовля всадили 18 куль. Немічного каліку, розважаючись, фашистські кати посадили на скирту сіна й підпалили…
Лише одиницям вдалося вирватися з пекла і врятуватися. Пізніше вони розповіли про звірства гітлерівців.
У 1977 році у селі спорудили величний Меморіал. У центрі композиції височить фігура Матері, біля підніжжя горить Вічний вогонь. На стелах Меморіалу записані імена всіх селян – жертв трагедії та полеглих на фронтах земляків і визволителів краю. “Ніколи воскреснути горем дитячим Хатинь й Липняги не повинні!” – таким написом зустрічає й застерігає пам’ятне місце.
Зі спогадів воїна-визволителя, голови ради ветеранів 373-ї Миргородської дивізії Миколи Бондаренка: “Страшну картину ми побачили, коли увійшли у Великі Липняги. Села, власне, не було. Біля згарища деяких вцілілих хат помітили розстріляних жінок, дітей, старих. Знаходили їх на вулицях, на городах, у погребах та колодязях. Велику кількість людей фашисти розстріляли за селом…”
З нагоди річниці визволення України в селі Великі Липняги на території Меморіалу жертвам фашизму відбувся мітинг. Хвилиною мовчання та покладанням квітів присутні вшанували загиблих.

“Хорольська яма” – 90 тисяч жертв

Тему трагічних подій воєнного лихоліття на Полтавщині продовжили в Хоролі. Тут для полтавців провели тематичну екскурсію біля пам’ятників жертвам концтабору “Хорольська яма”. До підніжжя монументів лягли квіти. До заходів долучилися голова Хорольської райдержадміністрації Лариса Звірко, керівник апарату РДА Ірина Штейнберг. Екскурсію провела зберігач фондів районного краєзнавчого музею Неля Петльована.
Меморіал “Хорольська яма” був відкритий у 1991 році. Скульптурну композицію спорудили для увічнення пам’яті жертв концтабору “Дулаг-16”, як називали катівню у німецьких реєстрах. Знесилений полонений з останніх сил підводиться, аби затулити собою жінку з немовлям. “90 000 жертв концтабору “Хорольська яма” – інформує напис на Меморіалі.
Концтабір мучив людей у роки фашистської окупації на території цегельного заводу, сюди звозили тисячі військовополонених і мирних жителів. Майже всі бранці гинули від нестерпних умов, хвороб, голоду, холоду, нелюдських медичних експериментів. Їх розстрілювали, забивали до смерті, цькували собаками… Тіла скидали в кар’єр, де раніше брали глину для цегли.
Пам’ятник на братській могилі на території колишнього заводу – це скульптурна композиція, у центрі якої три жіночі постаті. Жінки різних поколінь чекають своїх родичів і сподіваються на їхній порятунок зі зловісної “Хорольської ями”… На цьому місці захоронені тіла 10 тисяч військовополонених та мирних жителів, закатованих у таборі смерті “Хорольська яма”. Загалом через концтабір у 1941–1943 роках пройшли близько 200 тисяч людей. Декого гнали звідси далі. Декому щастило – родичі, а то й зовсім незнайомі жінки викуповували бранців за продукти чи коштовності, видаючи за рідню, і їх відпускали. Вдалося вирвати синів з лап смерті і матері братів Майбород, майбутніх відомих композиторів.
Єдиним місцем, де невільники могли хоч трішки перепочити і зігрітися, були зруйновані печі, де колись обпалювали цеглу.
“Відділки” “Хорольської ями” існували і в інших місцях, тому пам’ятники на братських могилах полонених і радянських воїнів стоять у різних частинах міста. Докази злочинів фашистських окупантів, скоєних у Хоролі, були представлені на Нюрнберзькому процесі, де засудили нацистських злочинців.
***
Діораму “Хорольська яма” з картини художника Резніченка, колишнього в’язня концтабору, туристи побачили під час наступної зупинки маршруту – в Хорольському краєзнавчому музеї.
У закладі зберігаються колекції та експонати, що належать до державної частини Музейного фонду України. Тут багато матеріалів про концтабір “Хорольська яма”, участь земляків у боях на фронтах, в підпіллі та партизанських загонах часів Великої Вітчизняної. Семеро хорольчан були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, троє – повні кавалери ордена Слави – брали участь у Параді Перемоги 1945 року. У роки війни з району мобілізували 27 574 людей, не повернулися додому… 8473 хорольці, тобто кожний третій.

Трагедія Південно-Західного фронту

Останнім пунктом маршруту стало урочище Шумейкове за 15 кілометрів від Лохвиці. Гостей зустрічав начальник відділу культури і туризму Лохвицької РДА Сергій Марченко.
У вересні 1941 року в цій місцевості потрапила в оточення колона штабу та Військової ради Південно-Західного фронту. Намагаючись вийти з фашистського кільця і прийнявши нерівний бій, у яру полягли близько 800 радянських солдатів і офіцерів (за іншими даними – 2 тисячі), серед них – командувач фронтом генерал Михайло Кирпонос. Він не залишив своїх бійців, хоча міг врятуватися…
67 солдатам вдалося вийти з кільця оточення. У 1976 році в урочищі відкрито Меморіальний комплекс на честь воїнів Південно-Західного фронту. Тут проводяться обласні та районні заходи, історичні реконструкції боїв тощо.
Директор Меморіального комплексу “Шумейкове урочище” Вячеслав Гвоздовський розповів, що за останнє десятиліття знайдено і перепоховано останки 45 загиблих. На території Меморіалу височить скульптурна композиція, в центрі якої – 9-метрова фігура Солдата. Зберігся і броньовик Південно-Західного фронту Б-10, що брав участь у бою в Шумейковому урочищі.
***
Екскурсоводами в інформаційно-просвітницькому турі виступили співробітники Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Наталія Кузьменко та Олег Скирда.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий