У родженець села Драбового колишнього Драбівського району Полтавської області Костянтин Тихонович Мірошник, 1915 року народження, після закінчення фізико-математичного факультету Лубенського педагогічного інституту в 1937 році був призначений учителем математики і фізики Бреусівської середньої школи Козельщинського району. А вже у жовтні 1939 року його призвали на військову службу, і Костянтин став учасником радянсько-фінської війни (30 листопада 1939 р. – 12 березня 1940 р.), командував взводом.
Героїчно і мужньо боровся К.Т.Мірошник з німецько-фашистськими загарбниками. Захищав Ленінград. Був учасником військового параду
7 листопада 1941 року в Москві. З цього ж місяця почав служити механіком вузла зв’язку Народного Комісаріату Оборони (НКО), а з березня 1942 року – техніком букводрукувального телеграфного п’ятиклавішного апарата Бодо, з травня 1943 року – старшим техніком-лейтенантом телеграфу, з 2 травня 1945-го і по березень 1947 року – телеграфним інженером.
Костянтин Мірошник визволяв від фашистів Україну, Молдавію, Румунію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію. Безпосередньо брав участь у Дніпропетровській, Нікопольсько-Криворізькій, Яссько-Кишинівській, Бєлградській, Будапештській, Віденській та інших наступальних операціях. Численні поранення лікував у госпіталях, а потім – знову на фронт.
Нагороджений орденом Червоної Зірки, медалями «За взяття Будапешта», «За взяття Відня», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» та іншими бойовими і трудовими нагородами.
Після демобілізації з 23 серпня 1947 року працював учителем фізики й математики Бреусівської середньої школи, з 1 серпня 1951-го – директором Козельщинської середньої школи, також працював завучем, учителем цього ж освітнього закладу.
Костянтин Тихонович був талановитим учителем і мудрим керівником. Вірною супутницею його життя і надійною підтримкою була дружина Ніна Іванівна, яка працювала бібліотекаркою у Козельщинський школі та тривалий час (до 1992 року) – лаборанткою у Бреусівській школі.
Подружжя Мірошників виростило і виховало чудового сина Костянтина, який закінчив школу із золотою медаллю, а потім присвятив себе військовій справі.
Григорій Сердюк
Член НСЖУ