«Воєнний злочин» – проблема та буденність сьогодення українців

Поняття «воєнний злочин» українці вже давно сприймають в суто практичному сенсі. За роки беззаконня, що коїть рф на території нашої держави, громадяни відчули на собі весь спектр недопустимих дій, які є наочним прикладом порушення міжнародного права та, зокрема, правил ведення війни.
Тимчасово окупована територія (далі «ТОТ») – це місце, де, окрім збройної небезпеки, на людей чекають і суміжні загрози, котрі не поступаються своєю зухвалістю, це:
– мобілізація до ворожого війська;
– шпигунство за рухом визвольних сил;
– примусова паспортизація;
– покарання за прояв національних та культурних вподобань тощо.
Варто зазначити: щоб реалізувати вищезгадані методи гніту, представники окупаційного режиму застосовують фізичний примус, адже у меті безжального знищення незалежної держави складно знайти свідомих прибічників. Таким чином, жителів ТОТ можуть залишати без соціальних виплат, відмовити у працевлаштуванні, ув’язнити, нашкодити здоров’ю або ж взагалі позбавити життя.
До подібних дій з боку рф українське законодавство добре адаптоване та здатне чітко розмежувати гостру потребу в співпраці заради виживання з корисливим бажанням заробити грошей, чи навіть просто вислужитися. У цьому допомагає стаття 40 Кримінального кодексу України, яка скасовує відповідальність за дії/бездіяльність, вчинені під впливом фізичного примусу. Проте, якщо вина особи буде повністю доведена, справедливої відповідальності не уникнути.

Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.