Володимир ПРИХОДЬКО:  «Головне завдання 2020 року – зберегти позиції та збільшити частку експорту»

Володимир ПРИХОДЬКО: «Головне завдання 2020 року – зберегти позиції та збільшити частку експорту»

Голова наглядової ради ПАТ «КВБЗ» Володимир Приходько в традиційному інтерв’ю підсумував роботу підприємства в році, що минув, і визначив перспективи діяльності заводу.

– Володимире Івановичу, що б ви назвали головним досягненням 2019 року?
– Рік тому в новорічному інтерв’ю я говорив, що 2019-й має стати роком збереження і примноження колективу. Сьогодні можна упевнено сказати, що цей прогноз справдився. Відбулося це не саме по собі, звичайно, а завдяки чималим зусиллям наглядової ради, менеджементу підприємства, робітників і спеціалістів на своїх місцях.
Завод працював увесь рік з повним завантаженням, двічі ми підвищували заробітну плату, у вересні виплачено винагороду за підсумками роботи за 8 місяців. Середня заробітна плата сягнула 16,5 тисячі гривень. Не всім промисловим підприємствам Кременчука вдалося утриматися на такому рівні.
За оперативними даними, ми виготовили товарної продукції на суму понад 8 мільярдів гривень. Темп росту до відповідного періоду 2018 року – 143,7 відсотка, а темп обсягів реалізації – понад 157 відсотків. Складено 5280 вантажних вагонів.
Сплачено 715,7 мільйона гривень податків до бюджету та фондів, у тому числі 162,4 мільйона до місцевого бюджету.
Ми змогли виконати план технічного переозброєння, створювали нову техніку. Новий дизель-поїзд ДПКр-3 успішно пройшов випробування і рекомендований міжвідомчою комісією до експлуатації.
Продовжуємо й благодійні справи для ветеранів підприємства, виділяємо кошти на соціальні програми.
– Але ж були й труднощі, чи не так?
– Ми зустрічали 2019 рік з контрактом із Укрзалізницею на поставку 54 пасажирських вагонів та 6 дизель-поїздів, на загальну суму понад два з половиною мільярди гривень. Більше того, наприкінці 2018-го вже розпочали поставку вагонів. Передали замовнику 11 штук.
Далі події розвивалися непередбачувано. У березні Укрзалізниця затвердила фінплан, в якому значилося лише 10 вагонів та 1 дизель-поїзд. В історії нашого підприємства ще не було такого, щоб замовник – державний монополіст – не забирав замовлену і виготовлену продукцію, не платив тривалий час за поставлену. Це призвело до того, що ми вивели з обігу понад 1,3 мільярда обігових коштів, які були «заморожені» в комплектуючих та незавершеному виробництві. А це вкрай ускладнило нашу економічну діяльність у 2019 році. ПАТ «КВБЗ» направило більше двох десятків звернень до керівництва Укрзалізниці, Офісу Президента, народним депутатам, Кабінету Міністрів України, Міністерству інфраструктури, Полтавській держадміністрації, Кременчуцькій міськраді, постачальникам комплектації, профспілкам, профільним об’єднанням та асоціаціям. Ми змушені були звернутися до суду. І виграли справу. УЗ розрахувалася за 11 вагонів 3 грудня – через 11 місяців після поставки продукції. Таке зволікання змусило нас коригувати всі плани, але, незважаючи ні на що, як я вже сказав, ми виконали зобов’язання перед колективом, нашими партнерами.
Працюємо далі, щоб добитися від УЗ, хоча б частково, виконання контрактів 2019 року на поставку решти продукції – 43 вагонів та 6 дизель-поїздів. Правда на нашому боці, вирішується доля трудового колективу. Ми не можемо відступати.
– Розкажіть, будь ласка, про плани і прогнози на 2020 рік.
– Тут необхідно розставити акценти: 2020-й – це, насамперед, рік стагнації ринку вантажного вагонобудування для колії 1520. Спад уже триває щонайменше півроку. Ми на КВБЗ його поки що не відчули, бо маємо контракти, які переходять з 2019-го на 2020-й. І це дозволило нам благополучно прожити рік і навіть перевиконати контрольні цифри, котрі планували.
Однак наївно думати, що зниження попиту на вантажні вагони нас не торкнеться. Тож шукаємо шляхи мінімізації втрат. По-перше, провели структурні зміни у торговій фірмі, пов’язані з розвитком торгівлі на ринках далекого зарубіжжя, посилили кадрами напрям торгівлі на ринках СНД. По-друге, провели і будемо у 2020 році продовжувати комплекс заходів із упровадження технологій для виготовлення експортної продукції. Ми забезпечуємо той технічний розвиток, який дозволить постачати товари для ринку Євросоюзу та інших. Діємо ще у двох напрямах: створення техніки на експорт та покращення умов праці й екологічних показників.
Такі зміни, як підвищення оплати праці перспективним спеціалістам, залучення нових кадрів, запровадження сучасних технологій, триватимуть мінімум 2 роки, а то й більше.
Відповідно шукаємо й покупців та партнерів, щоб істотно збільшити експорт на ринки далекого зарубіжжя. Це найголовніший напрям серед перспективних.
Отже, підсумуємо: наше завдання на 2020-й – зберегти позиції 2019 року та збільшити частку експорту. Тому що попит на ринку СНД знижуватиметься. Для нас має стати головним не те, скільки вантажних вагонів ми складемо, а який обсяг продукції виготовимо в цілому і які прибутки будемо при цьому одержувати.
Маємо намір зберегти передові позиції в оплаті праці серед машинобудівних підприємств України. Так, ми зараз у числі лідерів і конкуруємо з металургами, де праця важча і шкідлива. У 2020 році триватиме подальше підвищення оплати праці, але для цього нам всім треба добряче потрудитися.
Ми поставили перед собою амбітні завдання: подвоїти кількість розробок у царині нової техніки. Зараз створюємо три одиниці на рік, будемо – до шести. Для цього теж триває вдосконалення структури конструкторського та технологічного підрозділів, плануємо створення незалежного випробувального центру на базі того, що існує на КВБЗ. Він теж працюватиме на прискорення створення нової техніки, і не тільки у галузі вагонобудування. Усе це знайшло відображення у планах розвитку та науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 2020 рік, які я затвердив.
Наступного року плануємо удвічі збільшити інвестиції у розвиток підприємства, хоч і цього року цифра чимала. Бо маємо залишатися лідерами у царині створення рухомого складу з підвищеним навантаженням на вісь, для високих швидкостей руху, приміського сполучення, з конкурентоспроможною собівартістю.
Покладаю чималі надії на молодих керівників, які увійшли до правління ПАТ «КВБЗ», департаменту корпоративного управління, інженерних та виробничих служб, IT-сфери. Ми запустили нову хвилю комп’ютеризації – тож 2020 рік стане ще й роком переходу на систему управління ERP КВБЗ останнього покоління. А у 2021-му плануємо закінчити цю роботу.
2020 рік повинен дати відчутні результати, щоб у 2021-й увійти з новими знаннями, умінням, баченням і новими ринками.
– Минулий рік був особливим, ювілейним для колективу заводу в цілому і для кожного з його працівників окремо. Чим стало 150-річчя КВБЗ для вас?
– Насамперед – приводом для роздумів, оцінки зробленого. Мій батько працював директором цього заводу 14 років (а потім ще 16 років директором Кременчуцького автомобільного). Якщо скласти його стаж на КВБЗ і мої 31 рік директорства тут, то виходить, що 45 років ми з батьком управляємо Крюківським вагонобудівним заводом. Як бачите, завод працює. І навіть у наш непростий час.
Колектив Крюківського вагонобудівного – унікальний своїми людьми, традиціями, величезними, дивовижними столітніми династіями – по 150–200 і більше років. Тобто діди, прадіди, батьки, сини, дружини – усі тут. Чимало мешканців Кременчука, Крюкова та передмістя працювали і працюють на КВБЗ.
Розуміння відповідальності перед колективом – батька, моє – взагалі не залишає вибору щодо життєвої позиції. Я ніколи не міг собі навіть уявити, що можу стати співавтором або автором розвалу цього унікального підприємства. З його технологіями, колективом, з його потенційними можливостями.
Ми пройшли шлях від вантажного вагонобудування до потужної переправно-десантної інженерної техніки, яку випускали з 1951 по 1991 рік. Були законодавцями в країні у цій галузі. Затим вибір був зроблений зовсім в іншому напрямку – транспорт соціального призначення: пасажирські вагони, швидкісні електропоїзди, дизель-поїзди, поїзди метро, локомотиви, ескалатори. Все, що бігає по рейках, ми освоїли в останні 20–30 років. Це сталося завдяки людям, які працювали і працюють на вагонобудівному.
Звичайно, я вірю в майбутнє заводу. Сьогодні ПАТ «КВБЗ» – частина міжнародної системи виробництва транспортного машинобудування. Нас знають у більшості світових компаній Європи та Америки, в країнах Сходу (маю на увазі Японію, Китай). Сьогодні ми з усіма ними співпрацюємо.
І всі проблеми, які ми маємо в Україні, ми все одно здолаємо, незалежно від того, будуть нас підтримувати чи перешкоджати. Ми з цим колективом подолаємо все. Я глибоко переконаний, що справа навіть не в тій ситуації, яку ми проживаємо в Україні постійно. КВБЗ – це той маховик, який зупинити навіть штучним способом неможливо.
Вірю в майбутнє транспортного машинобудування. Я сьогодні за нього відповідаю. І вважаю, що цю відповідальність виконую.

Ганна КУДІЯРОВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий