Вони знають, хто найкращий

Вони знають, хто найкращий

Малюка довго ніхто не забирав із пологового відділення.
Буває таке. Відмовилися, і, як на біду, ніхто не виявляв бажання його усиновити. Тож малюк застряг там, і його тимчасово призначили на вільне ліжечко. Але, як ви розумієте, малюка це не дуже влаштовувало, тож він кричав так, що вуха закладало.
А одного разу замовк. І перелякана медсестра, котра забігла подивитися, що сталося з ним, чи не задихнувся, не дай Бог від такого крику, з подивом побачила…
Вона побачила, що до нього притискається великий сірий кіт, улюбленець усього відділення. Ось тільки гладити себе він не давав нікому і на руки категорично відмовлявся йти.
Певна річ, усі знали, що котові у відділенні робити нічого і взагалі тут бути не можна. Але спробуйте пояснити це йому та й усім, хто тваринку підгодовував. Тож, незважаючи на всі заборони і погрози розправи, сірий кіт був у відділенні ніби як штатним співробітником із функцією психотерапевта для працівників.
Медсестра спробувала зігнати пухнастого з ліжечка, але малюк вчепився в нього своїми ручками і дико заверещав, коли їх спробували розлучити. Все відділення бігало дивитися на цю картину, і навіть суворий завідувач, обіцяючи всіх звільнити, підійшов і погладив сірого «батька».
Так вони і лежали разом. Кіт ішов ненадовго у своїх справах та щось перехопити, а малюк покірно чекав повернення свого прийомного «татка».
З часом знайшлися й ті, хто хотів забрати хлопчика, але, як виявилося, той і не збирався йти без свого чотирилапого.
– Він же йому хвіст смокче! – кричали майбутні усиновителі.
– Ну, смокче, – сумно погоджувалися медсестри. – А що робити? Як забереш, так малий кричати починає – аж задихається…
Невдовзі ця історія стала відома й поза межами лікарні, і, крім усього персоналу, що приходив подивитися, сфотографувати і принести смаколики пухнастому «батькові», почали приходити й зовсім інші пари – ті, що погоджувалися взяти обох. Та ось кіт… не хотів. Можете не вірити, але малюка не забрали до тих пір, поки кіт не виявив згоди піти на руки новим батькам.
Так їх двох і забрали. Чоловік ніс на руках кота, а жінка – дитину. Кожен отримав те, що хотів. Кіт обійняв чоловіка лапами за шию і поклав голову йому на ліве плече.
Медсестри з подивом спостерігали за тим.
Грізний головлікар, що вийшов разом з усіма проводжати парочку, подивився на все і промовив:
– Хороші будуть батьки, точно вам це кажу. В мене п’ятеро таких пухнастих паршивців. А вже вони точно знають, хто найкращий…
І раптом ніби зрозумів, що бовкнув зайвого, тож насупився і став лаяти всіх, бо не витріщатися треба, а працювати…

Олег БОНДАРЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий