“Вороги” та “друзі”: особливості тваринного дворового етикету

“Вороги” та “друзі”: особливості тваринного дворового етикету

Традиційно на українському подвір’ї корови, кози, свині, коні живуть майже на одному просторі,
не кажучи вже про різноманітну птицю. Проте не всі тварини налаштовані до співмешканців дружньо. А ще більшу загрозу несуть хвороби, якими можуть обмінюватися утриманці.

Свині, як правило, мешкають у тісних сажах, їх рідко відпускають на вільний простір, і зрозуміло чому. Якщо тварині “пощастить” на кілька хвилин вирватися на подвір’я, то вона гарантовано переверне все догори дригом. Мало того, що своїм вмілим п’ятачком зіпсує доволі міцні споруди (інколи навіть зацементовані, не кажучи вже про дерев’яні). Особливе свавілля вона вчинить на городі. Дорогою атакує дрібних тварин: розорить сідала, за нагоди вполює пташеня чи дорослу птицю, не дасть спокою коту чи собаці. Найбажаніші супутники для свиней – дійні тварини – кози та корови, оскільки при згодовуванні молочних продуктів поросята гарно ростуть. Є практика, коли кіз, у яких молоко було поганого смаку, використовували як годувальниць для свиней. Дехто стверджує, що молочна дієта в свиней викликає надмірне враження гельмінтами. Це невірне судження, бо молоко при дотриманні простих правил гігієни не може містити в собі яйця глистів, а його споживання, навпаки, посилює опірну здатність організму, гарно стимулює розвиток і прискорює ріст. Від природи свині – сапрофаги, тобто можуть живитися фекаліями інших тварин. Через це мають “велику цікавість” до курячого посліду та кінського гною. Оскільки фізіологія рогатої худоби та коней значно відрізняється від свинячої, то й спільних інфекційних хвороб у них мало. Та все одно утримувати в одному приміщенні з дійними тваринами свиней небажано, бо випорожнення свиней можуть бути джерелом бактеріального забруднення, утворення надмірної кількості шкідливих газів і пилу, які можуть потрапляти до молока під час доїння.
Велика рогата худоба, хоч і найбільша з усієї домашньої живності, але зовсім не конфліктна. Проте активно мандруюча. У цьому плані з нею можуть позмагатися хіба що коні. За один день випасу корова легко проходить до десяти кілометрів. При цьому через пасовище та водопій вона може контактувати з дикими тваринами. Як результат, із брудом на її копитах на подвір’я потраплять різноманітні інфекції, у тому числі такі небезпечні, як африканська чума свиней. Окрім того, годувальниця несе на собі з пасовища кліщів, її супроводжують хмари мошок.
Коза при своїх скромних розмірах доволі агресивна худібка. Цапи в парувальний період (восени) застосовують свою зброю – роги, проте, коли відчувають, що можлива поразка, швидко тікають. Ще більшою агресивністю та й силою наділений баран. Бували випадки, коли він вступав у поєдинок із молодим бугаєм і здобував перемогу. Для того, щоб людям уникнути атаки цих рогатих хуліганів, необхідно завжди тримати їх у полі зору, не повертатися до них спиною. Якщо атака вже почалася, не тікати, а увертаючись, відходити в бік. Цапи часто “крутять шури-мури” з вівцями. Допускати цього небажано. Хоча вагітність у таких випадках і може настати, отримати життєздатний гібрид все одно малоймовірно через несумісність генів цих тварин.
Собаки й кішки – непродуктивні тварини, але який сільський двір може обійтися без них? Кішки допомагають знищувати гризунів і відлякують небажаних птахів від годівничок домашньої птиці, до того ж складають здорову конкуренцію для таких небажаних “гостей”, як ласки та тхори, чим захищають домашню птицю. Недоліком кішок є те, що вони можуть мандрувати на кілька кілометрів від помешкання, приносити впольовану “дичину” додому, перетворюючись на носіїв інфекції. Cобакам краще не покидати межі подвір’я, у іншому випадку вони двір не охоронятимуть, ще й наражатимуть на небезпеку тварин з інших господарств і випадкових перехожих. Трапляється, що в котів і собак активізуються інстинкти хижака, й вони починають полювати на домашню птицю, інколи навіть на кролів. Відбити охоту до полювання в таких тварин дуже складно, тому їх краще видалити з господарства.
Що стосується заразних захворювань, то найбільш небезпечними в цьому плані є собаки та, як не дивно, вівці. Саме ці тварини переносять найбільше паразитарних захворювань – від кліщів до глистів. Саме вони вражають свиней, корів, кіз, овець і навіть людину вкрай небезпечним стрічковим черв’яком, який поселяється в легенях, печінці, нирках. Собаки на вільному утриманні й кішки без належних обробок та вакцинацій можуть бути також носіями сказу, лептоспірозу, хвороби Ауескі.
Та які б тварини не мешкали на подвір’ї, простір для них організує людина, тому саме на господареві лежить відповідальність за все, що там відбувається. Якщо, приміром, у дворі є надмірна кількість собак, це проблема, яку треба вирішувати. Окрім того, щоб уникнути проблем інфекційного характеру, варто об’єднувати свої зусилля із сусідами: одночасно проводити обробки та щеплення, боронитися від хижаків і гризунів. Це допоможе зменшити витрати і підвищить ефективність догляду за тваринами.

Василь УСАТЕНКО,
ветлікар.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий