Вісімдесят років виповнюється 8 березня шанованому в Полтавському районі чоловікові, громадському активісту, депутату кількох скликань місцевих рад Гадяцького, Великобагачанського і Полтавського районів Володимиру Івановичу ЛУКАШУ.
Жителі приміського села Абазівка, куди Володимир Іванович переїхав разом з дружиною далекого 1972 року, шанують його за чесність, послідовність, наполегливість у досягненні мети. Нині Володимир Лукаш – голова ради ветеранів Абазівської сільської ради, помічник депутата Полтавської районної ради, голови Полтавської районної ради Михайла Кононенка.
Небайдужість Володимира Івановича Лукаша, його активна громадянська позиція та вміння розв’язувати складні проблеми завжди допомагали на професійній ниві. Й на заслуженому відпочинку ветеран не сидить без діла. За ініціативою Володимира Івановича та активної співпраці з керівниками району вдалося зорганізувати Абазівську сільраду, зробити абазівську школу одинадцятирічною, прокласти асфальтові дороги на кількох вулицях. На сім років затягнувся процес газифікації Абазівки, але громадська робота Володимира Івановича дала результати. В оселях абазівців, а також жителів сусідніх сіл Лаврики, Соломахівка, Кованчик, Миколаївка та Байрак запалахкотів блакитний вогник.
До 200-річччя Тараса Шевченка Володимир Лукаш залучив актив села до збору коштів на виготовлення погруддя Кобзаря. Серед ініціатив Володимира Лукаша – створення стенда шанованих мешканців Абазівки.
Повсякдення постійно додає проблем, клопотів. Зокрема довелося долучитися до вирішення надзвичайно складного і важливого питання – спорудження підземного переходу на ділянці траси міжнародного значення Київ–Харків, яка пролягає майже впритул до села. Володимир Іванович разом з однодумцями збирали підписи односельців, зверталися до керівництва області, направили лист до міністра інфраструктури України Володимира Омеляна. У 2015 році підземний перехід ввели в експлуатацію. Не без участі Володимира Івановича у провулку Березовий пришвидшилося будівництво водогону та був покладений асфальт, побудований міст через річку Полузір’я.
Восьме березня – важлива для іменинника дата ще й тому, що цього дня він одружився. Зі своєю обраницею, Раїсою, познайомився ще в студентські роки, прожив у любові та злагоді понад 50 щасливих літ. Раїса Іванівна також була не байдужою до проблем односельців, рідного краю, свого часу працювала секретарем і депутатом Абазівської сільської ради. Три місяці тому Раїси Іванівни не стало. Важка втрата…
Вона заповіла чоловікові передати піаніно, яке стало сімейною реліквією, абазівським дітям, щоб вони також змогли долучитися до чарівного світу музики. Незабаром піаніно Лукашів поповнить культурний фонд села.
* * *
З нагоди славного 80-річчя зичимо Володимиру Івановичу Лукашу міцного здоров’я, натхнення й успішної реалізації всіх задуманих справ, родинного затишку. Нехай добро, зроблене Вами, відплатиться сторицею.
Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”