Це свято належить до 12 найбільших у Православній Церкві. Відзначається 27 вересня. В основі святкування – події віднайдення в IV столітті Хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цієї святині з Персії до Єрусалима в VII столітті.
Слово “воздвиження” означає “піднесення”, тобто урочистий обряд пошанування та прославлення Хреста Господнього.
У давні часи римські імператори-язичники намагалися знищити всі спогади про життя Спасителя. Гору Голгофу, а також Гріб Господній, засипали землею і на штучно створеному пагорбі влаштували капище. Та минуло 300 років, і християни почали шукати Хрест Божий. Це відбулося за часів Костянтина Великого, першого з римських імператорів, котрий ухвалив рішення припинити гоніння на послідовників Христового вчення. Із місією відшукати Хрест, на якому постраждав за людство Спаситель, він відправив до Єрусалима свою матір, царицю Єлену. Тривалий час її пошуки не мали успіху, та врешті святиню було виявлено під храмом язичницької богині Венери.
Упевнитися в істинності знахідки вдалося відразу ж. Спочатку від дотику Животворящого Хреста зцілилася важкохвора жінка, а відтак – ожив небіжчик, тіло якого несли повз шукачів святині в поховальній процесії.
Початок святу Воздвиження дало освячення храму Воскресіння Господнього, який збудував Костянтин Великий на Голгофі в Єрусалимі. Подія датується 26 вересня 335 року. Наступного дня – 27 вересня – відбулося урочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього.
Оскільки свято Воздвиження нагадує про Христове розп’яття і смерть, із найдавніших часів стало традицією додержуватися цього дня суворого посту.
* * *
У нашому народі свято спрощено називали «Здвиженням». «Земля на Здвиження ближче до зими движиться», – казали старі люди. Цього дня наші пращури ніколи не ходили до лісу. Існувало повір’я, що на Здвиження змії та інші гади повзуть на зимівлю до свого лігва, тож лісова прогулянка може закінчитися небезпечною зустріччю.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.