Свято Вознесіння Господнього належить до дванадцяти найбільших у церковному році. Його відзначають на сороковий день після Великодня. Цікаво, що свято завжди випадає на четвер. Цього року це 28 травня.
На сороковий день після Свого Воскресіння Господь наш Ісус Христос востаннє явився апостолам і, звелівши їм чекати у Єрусалимі обіцяного від Нього Святого Духа, повів учнів на Елеонську гору. Тут Спаситель зупинився, підняв руки і, «як Він благословляв їх, відступив від них і вознісся на Небо; і хмара взяла Його з очей їх» (Лк.24,51; Діян. 1,9). На тому закінчилося життя Господа нашого Ісуса Христа на землі й земне служіння великій таємниці відкуплення грішного людського роду.
Свідками Вознесіння Христа були Богородиця та апостоли, про що докладно розповідається в Євангеліях від Марка та Луки, а також у Діяннях Святих Апостолів. Вознісшись на Небо, Ісус Христос згідно з Його обіцянкою невидимо завжди знаходиться на землі між віруючими в Нього і знову прийде на землю видимим способом, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя майбутнього віку, тобто інше, вічне, життя.
Свято Вознесіння Господнього вінчає Пасху – Воскресіння Господнє – та готує нас до величного свята П’ятидесятниці, тобто прокладає шлях для сходження у світ Святого Духа й заснування на землі Церкви Христової. Саме очікуване на той час диво П’ятидесятниці давало Христові право сказати: «Я перебуватиму з вами в усі дні до кінця віку» (Мтв. 28; 20).
У день Вознесіння Господнього важливо не забувати, що істинний християнин повинен постійно дбати, щоб у його серці горів молитовний світильник віри, а життя збагачувалося справами милосердя і любові до ближніх. Тільки така людина завжди буде готова увійти до осель Небесного Царства.
У давні часи в Україні на свято Вознесіння Господнього храми завжди були переповнені. Люди вірили, що звернені цього дня до Бога молитви про здоров’я і благополуччя родини особливо помічні. А ще вважалося великим гріхом відмовити на свято в допомозі жебракам та подорожнім, тому двері українських осель і серця їхніх господарів були щиро відкриті для нужденних ближніх.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.