10 травня в Полтавській обласній філармонії відбувся урочистий захід, ініційований громадськими організаціями «Родини полонених та безвісти зниклих Полтавщини» (голова – Лідія Місюренко) та «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини» (голова – Наталія Чепіга). Подія була присвячена матерям і дружинам тих, хто загинув, зник безвісти або нині перебуває в полоні. До заходу долучилася й наша команда – ГО «Захист держави» – відповідно до чинного меморандуму про співпрацю з організацією, очолюваною Лідією Місюренко.
Зі сцени лунали слова підтримки від представників місцевої влади – Полтавської ОВА, обласної ради, офісу Уповноваженого з прав людини. У кожному виступі – повага, співпереживання і вдячність за подвиг не лише загиблих і зниклих, а й їхніх родин, які продовжують боротьбу тут, у тилу.
Голова обласного осередку ГО «Захист держави» Петро Ворона звернувся до присутніх з промовою, в якій підкреслив: саме ці жінки сьогодні є моральною опорою країни, бо виховали героїв, стали символом гідності й захисту держави. Їхня любов до синів трансформувалась у щоденну підтримку інших – через волонтерство, комунікацію з владою, допомогу родинам, які переживають подібний біль.
Від імені ГО «Захист держави» Петро Ворона вручив квіти, подарунки та подяки:
– Лідії Петрівні Місюренко, голові ГО «Родини полонених та безвісти зниклих Полтавщини». Її син Борис ще в 2014 році потрапив у полон — досі немає жодної інформації про його долю. Сьогодні вже його син — офіцер ЗСУ. Лідія Петрівна попри власну трагедію залишається потужною рушійною силою підтримки для інших.
– Наталії Василівні Чепізі, очільниці ГО «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини». Її син Микола, боєць батальйону «Айдар», загинув під Металістом. Наталія Василівна об’єднує таких же, як вона, – сильних жінок, які через біль допомагають іншим жити далі.
Окремо відзначено волонтерок, на яких сьогодні тримається тил:
– Віолету Миколаївну Молчановську, чоловік якої, офіцер 146-го батальйону, зник безвісти під Соледаром. Сама вона продовжує підтримувати побратимів свого чоловіка. Її син хоче піти слідами батька – стати військовим.
– Оксану Михайлівну Калинич, матір воїна ЗСУ, громадську діячку та голову обласного відділу Союзу українок. Разом із жінками-однодумцями вона плете маскувальні сітки й об’єднує серця навколо справи захисту.
– Анну Василівну Зелюк, вчительку з Розсошенської гімназії. Разом із колегами вона організувала майстерню з плетіння сіток. Її чоловік – ветеран УБД, троє синів нині – у Збройних силах. Вся родина – в строю.
Ці жінки – не просто матері, дружини, волонтерки. Це – жива пам’ять, духовний щит України. Вони втратили найцінніше, та не зламались. Вони стали Захистом Держави.
Низький уклін Вам. Ми поруч.
Пресслужба Полтавського обласного осередку ГО «Захист держави».