Введення до храму  Пресвятої Богородиці

Введення до храму Пресвятої Богородиці

Це свято належить до 12 найбільших у церковному році й завжди відзначається 4 грудня.

Жоден з євангелістів не розповідає про подію введення в храм Богородиці. Основою цього свята, як і Різдва, і Успіння Божої Матері, є традиція Церкви та апокрифічні книги.
Десятиліттями підносячи молитви про народження довгоочікуваної дитини, праведні Іоаким і Анна дали обітницю присвятити її на служіння Богу. Через три роки після появи на світ Пречистої Марії подружжя вирішило, що настав час виконати своє зобов’язання. Вони одягнули Доньку в найкраще вбрання, зібрали родичів та знайомих і урочисто, зі співом священних пісень, із запаленими свічками в руках, привели її до Єрусалимського храму. Там Богоотроковицю зустріли первосвященик та багато священиків. За натхненням із Неба первосвященик ввів Пресвяту Діву в святає святих храму, куди й сам заходив лише раз на рік.
Праведні Іоаким і Анна, доручивши Дитину волі Отця Небесного, повернулись додому. Преблагословенна Діва Марія залишалася при храмі: довкола нього було багато житлових приміщень, в яких перебували ті, хто присвятив себе на служіння Богу.
Великою таємницею оповите земне життя Пресвятої Богородиці від дитинства до вознесіння на Небо. Сокровенним було і Її життя в Єрусалимському храмі. «Якби хто запитав мене, – говорив блаженний Ієроним, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богу й Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її».
У церковному переданні збереглись свідчення, що під час перебування Пречистої Діви в Єрусалимському храмі вона виховувалася в товаристві благочестивих дів, старанно читала священне Писання, займалася рукоділлям, багато молилася і духовно зростала в любові до Бога.
Свято Введення в храм Пресвятої Богородиці є передвістям благовоління Божого до людського роду, обітницею Христового пришестя.
У календарному циклі українського народу це свято замикає осінній сезон і починає зимовий. Вважалося, що від Введення до Благовіщення гріх копати землю, жінки запасалися глиною заздалегідь.
У святковий день, раненько, господарі чекали, як і на Різдво, Новий рік, Великдень, «полазника», тобто того, хто приносить (знаменує собою) добро чи якесь лихо. Доброю прикметою було, якщо першим до хати заходив молодий, гарний, здоровий та ще й заможний чоловік.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий