Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці  й Приснодіви Марії

Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці й Приснодіви Марії

За православним календарем, цю величну подію молитовно згадують 4 грудня. «Ти – храм Божий», «храм освячений», «храм, що має вмістити Сина Божого», «храм живий святої слави Христа Бога нашого» – такі величання Діві Марії звучать святкового дня у церквах.

В основу свята покладено церковні перекази. Із цих джерел відомо, що ще до народження Пресвятої Діви праведні Іоаким і Анна, молячись за звільнення від безпліддя, дали обітницю: якщо з’явиться у них дитина, присвятять її на служіння Богу. Отож, коли Пресвятій Марії виповнилось три роки, батьки вирішили, що настав час дотримати слова.
Вони покликали родичів і добрих знайомих, одягнули Пречисту Марію у найкращий одяг і зі співом священних пісень, із запаленими свічами в руках повели Її до Єрусалимського храму. Там процесію зустріло велике коло священства. За натхненням із Неба первосвященик увів Пресвяту Діву в святеє святих храму, куди й сам заходив лише раз на рік.
Доручивши доньку волі Отця Небесного, праведні Іоаким і Анна повернулись додому, а Преблагословенна Діва Марія залишилась жити в приміщенні при храмі. Навколо Божого дому було багато житлових споруд, у яких мешкали люди, що присвятили себе на служіння Господу.
У Євангелії немає розповідей про земний шлях Пресвятої Богородиці. Великою таємницею оповите її життя від дитинства й до вознесіння на Небо. «Якби хто запитав мене, – говорив блаженний Ієроним, – як проводила час юності Пресвята Діва, я відповів би: це відомо Самому Богу й Архангелу Гавриїлу, невідступному хранителю Її».
Утім у церковних переданнях збереглися свідчення, що в Єрусалимському храмі Пречиста Марія виховувалася в товаристві благочестивих дів, старанно читала Священне Писання, займалась рукоділлям, багато молилась і зростала в постійній любові до Бога.
У Церкві свято Введення в храм Пресвятої Богородиці називають передвістям благовоління Божого до людського роду, обітницею Христового пришестя.
***
У календарному циклі українського народу це свято завершує осінній сезон і починає зимовий. Як на Різдво і Великдень, так і на Введення до хати чекали «полазника» – першого гостя, за яким намагалися передбачити, яким буде наступний господарський рік. Молодий і здоровий чоловік, а бажано ще й заможний та гарний, був добрим знаком про майбутній урожай. Старий і бідний вважався провісником злиднів. Ще гірші передчуття були в господарів, якщо першою на порозі на Введення з’являлася стара жінка. Окрім того, цього дня не можна було нікому нічого позичати.
За повір’ями, від Введення до Благовіщення заборонялося копати лопатою землю, бо вважалося, що вона відпочиває і набирається сил на літо.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий