З любові до людей, мистецтва і праці

З любові до людей, мистецтва і праці

Чорні проталини, білий сніг – несподівана лютнева злива так натхненно працювала над своїм графічним шедевром, що, здавалось, вона у змові з художником, який у цей час зустрічав гостей у Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного. Микола Грибан – маститий графік, монументаліст. Із відкриттям виставки «Земля Полтавська» його прийшли привітати друзі, колеги та юні вихованці-ліцеїсти.

Представлена в музеї виставка – ретроспективна, роботи створені в різні роки, але всі вони об’єднані наскрізною темою любові до нашої Полтавщини, творчим розгадуванням її історичних, мистецьких, ментальних скарбів. Біля кожного з 15 творів можна зупинятися на окрему екскурсію, бо ж тут і незглибимі пласти скіфських часів, і древні полтавські храми, улюблений автором краєзнавчий музей, стародавні амфори, білолиці сільські хатини, сакральне дійство гончарювання.
Назви робіт промовисті – «Полтавські святині», «Голоси минулого», «Коріння», «Земля дихає», «Скіф відпочиває»… Утім, кожна гравюра – не лише образний погляд автора в славну минувшину краю, а тривкий, жодним суспільним вітрам не піддатливий, місток між історією і сьогоденням, одкровення про те, що Полтава, яка щодня веде нас своїми площами й вуличками, постала тут не сама собою, а є продовженням невпинної дороги людства на цьому благодатному клаптику землі…
– Полтавська земля – це скарб, колиска незліченної кількості великих особистостей. Тут вирувало багато визначних подій. І все це надихає, – поділився з учасниками зібрання художник.
Переважна більшість представлених робіт – ліногравюри, але є твори й у інших техніках – туш, перо, пензель; літографський олівець, туш.
Зовсім не випадково з особливим інтересом роботи Миколи Федоровича на виставці вивчали вихованці Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1 імені І.П. Котляревського. У цьому закладі заслужений працівник культури України, член НСХУ, лауреат міської премії імені Самійла Величка Микола Грибан викладає образотворчі дисципліни. Філігранно шліфує, плекає юні таланти, які впевнено здобувають перемоги на престижних міжнародних та всеукраїнських творчих конкурсах.

З любові до людей, мистецтва і праці
Микола Грибан і Наталія Вергал.

Серед перших митця привітала з приємною подією директор ліцею Наталія Вергал:
– Ліцею дуже пощастило, що Микола Федорович у нас працює. Уже, мабуть, важко й порахувати, скільки він підготував художників, дизайнерів, архітекторів. Чимало випускників, і попри те, що працюють за іншим фахом, не розлучаються з образотворчим мистецтвом та продовжують радувати нас своїми творами.
Керівник дитячої та юнацької мистецької студії «Колограй» Оксана Гапон пригадала, як свого часу була ученицею Миколи Федоровича, як училася бачити прекрасне в повсякденному та зображати в своїх творах:
– Я вдячна за той «ключик», який він подарував нам, своїм вихованцям, на майбутнє. Я цим «ключиком» скористалася. Вивчала образотворче мистецтво в університеті, а тепер також працюю із дітьми, навчаю їх малювати.
– Він дуже терпеливий. Дуже нас розуміє, – розповіла ліцеїстка-десятикласниця Ярослава Гудзь. – Його творчість для нас – це гармонія, неповторність і загадка.
Заново відкрити для себе Миколу Федоровича ліцеїстам запропонував у своєму слові заслужений працівник культури України, авторитетний мистецтвознавець Віталій Ханко, який розповів юні й про поліські корені їхнього вчителя, і про романтичний період його навчання у місті-шедеврі Львові, де він всотав кращі здобутки потужної мистецької школи.
– Ми можемо говорити, що є, відповідно, полтавська мистецька школа, і що серед графіків першість належить саме Миколі Грибану, – сказав Віталій Ханко. – У творчість його талант розцвів на Полтавщині. Розцвів, бо він наполегливо працює, бо він залюблений у людей, мистецтво, працю.
Після відкриття виставки на ліцеїстів чекала екскурсія у літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий