З початком осені покликав сад

З початком осені покликав сад

Вересень – пора збирання урожаю пізніх осінніх та зимових сортів яблук, груш, слив. Ці роботи слід організувати так, щоб втрати урожаю та травмування плодів, від якого знижується їхня лежкість під час зберігання, були мінімальними.
Спочатку збирають в окрему тару падалицю під деревом з тим, щоб використати її в першу чергу. Далі знімають плоди з нижніх ярусів крони на рівні зросту садівника. Щоб зібрати врожай з середнього ярусу, використовують садівничу драбину і дерев’яний гачок, яким притягують віддалені гілки. Плоди на верхівках гілок знімають плодознімачами різної конструкції.
У затінених місцях крони плоди на цей час здебільшого ще дрібні, без характерного для сорту забарвлення, явно нестиглі. Їх бажано збирати через 10–12 днів, коли вони досягнуть технічної стиглості. Мокрі плоди (від роси, дощу, перших невеликих заморозків) зривати не слід. Краще це зробити у другій половині дня, коли вони обсохнуть.
Зібрані плоди слід якнайшвидше занести в холодне приміщення. Дуже важливо зберегти на них (під час збирання та в подальшому) неушкодженим восковий наліт, який захищає плоди від інфекції. Для цього користуються вовняними рукавичками, садові корзини обшивають зсередини мішковиною; знімають та перекладають плоди в тару дуже ретельно, не допускаючи притискувань і ударів. Після завершення збирання під деревом часто буває так звана «знімна падалиця». Такі плоди слід скласти в окрему тару і використати для переробки або спожити свіжими в першу чергу.
Особливу увагу під час збирання слід звертати на збереження обростаючих гілочок, плодових утворень та листків, бо від них залежить як успішна зимівля плодового дерева, так і урожай наступного року. Не варто також вилізати на дерево, бо це теж може призвести до травмування гілок.
Після збирання урожаю, але до обпадання листків крону дерев обприскують 5-процентним розчином карбаміду (500 г на 10 л води), що дає змогу зменшити накопичення збудників хвороб кісточкових та парші яблуні і груші.
Щоб краще визрівала деревина, молоді дерева, які ще не плодоносять, корисно підживити позакоренево розчином простого суперфосфату та калійної солі (відповідно 1 і 0,5 склянки на 10 л води). Якщо листки вишні пошкоджені слизистим пильщиком, до розчину додають 10 г децису. У пристовбурні круги вносять перегній або компост (1–2 відра) і перекопують грунт, але так, щоб не травмувати корені. Можна також посіяти озиме жито на зелене добриво. Для цього, зібравши плоди, грунт у саду зволожують, вносять аміачну селітру (15–20 г на 1 м2), міжряддя перекопують, вирівнюють поверхню грунту і висівають 10–15 г насіння жита на 1 м2. Загортають його граблями.
У цей період потребують догляду і ягідні кущі. У малини закінчують осіннє вирізування пагонів, що відплодоносили, та недогонів. У кущі залишають не більше 15 добре розвинених пагонів, а в смугових насадженнях – по 20 шт. на погонний метр смуги. Пагони, що дуже бурхливо ростуть, прищипують (видаляють 10–15 см верхівки), що забезпечує краще їх визрівання. У смородини видаляють гілки, старші 6–7-річного віку, а з молодих ті, що уражені стебловою галицею і склівкою. В агрусу вирізують
7–8-річні гілки та пагони, уражені борошнистою росою. На заміщення залишають по 4–5 цьогорічних пагонів, решту теж видаляють. Зрізані гілки смородини, агрусу, пагони малини ретельно визбирують і спалюють. Місця зрізів на кущах замащують садовим варом або олійною фарбою.
В ягідниках грунт також удобрюють, розпушують, в разі потреби помірно поливають. З добрив у цей час вносять лише фосфорні та калійні, котрі сприяють кращій підготовці рослин до зимового періоду біологічного спокою.
У вересні слід також подбати про підготовку до садіння дерев і кущів. Якщо ями для саджанців не підготовили з весни, саме час їх викопати зараз. Спочатку на ділянці, де планують закладати сад, роблять «розбивку», позначаючи місце кожного деревця кілочком. Заготовляють також органічні і мінеральні добрива та виготовляють садильну дошку, яка допомагає кожен саджанець посадити точно у визначеному місці і, що дуже важливо, кореневу шийку деревця розмістити на заданій глибині, тобто на рівні поверхні грунту. Встановивши контрольні кілочки, розбивочні знімають і на їх місці викопують садильні ями. На ділянці з малородючим грунтом (пісок, глина тощо) їх слід копати завглибшки 1– 1,2 м і діаметром 0,8–0,9 м, а на родючих грунтах дещо менші – 0,5–0,7 м. Ями заповнюють родючою грунтосумішшю, до якої додають по 1,5 кг суперфосфату, 150 г хлористого калію або 1 кг деревного попелу на кожну ямку, а якщо грунт кислий, то ще 1 кг вапнякових добрив. Усі добрива ретельно перемішують з верхнім шаром грунту, додаючи 2 відра перегною або компосту.
Наприкінці вересня час садити живці смородини, їх нарізують з цьогорічного приросту довжиною 15–20 см і, видаливши листя, висаджують на завчасно підготовлену грядку з родючим грунтом, залишаючи на поверхні одну бруньку.

О. В. Романов.
«Дім. Сад. Город».

Поділися:

Добавить комментарий