З притулку в українському селі – до родини у Фінляндію

Історія собаки, евакуйованого з Херсона

Мартін – один із вихованців притулку у с. Куст- Кущі Білицької громади «Дім порятунку тварин», про який «Зоря Полтавщини» писала нещодавно.
– Мартін з’явився в нашому притулку на початку літа. Його вивезли з Херсона волонтери «12 вартових», з якими ми давно співпрацюємо. На їхньому рахунку – сотні врятованих тварин і щоразу постає питання: куди везти, коли притулки переповнені? У нас теж катастрофічно не вистачає місця, але, як кажуть, хоч у тісноті, та завжди в теплі, нагодовані й доглянуті, – розповідає керівник громадської організації, співзасновниця притулку Анастасія Клімнюк.
Знайшлося у притулку Анастасії місце й для Мартіна. Однак шанси потрапити в родину в нього були практично нульові: люди найчастіше забирають породистих тварин. А Мартін – звичайний собака, непородистий (від слова – зовсім), та ще й великого розміру.
На його собаче щастя Анастасія постійно спілкувалася з українкою Тетяною, яка нині мешкає у Фінляндії. Кожного місяця вона приїжджає в Україну – кількома бусами фіни привозять гуманітарну допомогу для військових шпиталів. Звісно, завжди мова заходила про хвостиків з притулку в Куст-Кущах – обидві жінки бажали знайти для них хороші родини, бо стільки біди вже було в їхньому собачому житті…
Виявилося, не лише вони, а й пані Сьюзанна з Фінляндії переймалася долею українських тварин і саме шукала шляхи, як узяти в свою родину собаку, яка постраждала через війну. Звернулася в один із притулків, але там скептично поставилися до прохання і переадресували його Насті Клімнюк.
– Спочатку вибір зупинила на двох претендентах. Алтай – дуже непосидючий і повна йому протилежність – Мартін, спокійний, дружелюбний, орієнтований на людину, – розповіла Настя. – Відправили фото-, відеоматеріали пані Сьюзанні. Відповідь від неї прийшла буквально через 15 хвилин: Мартін! Не зупинило її навіть те, що виготовлення документів обійдеться в 200 євро. Ми би з радістю виготовили документи на всіх тварин, але такої фінансової можливості в нас немає.
Настя та її родина встигли прив’язатися до Мартіна. Та заспокоювали себе тим, що можуть зробити щасливим не тільки його, а й собаку, для якого звільниться місце в притулку. Часу на оформлення документів було дуже мало: за кілька днів фіни планували доставити гуманітарну допомогу й забрати Мартіна. Вони не могли затриматися, оскільки в Естонії вже був заброньований паром, яким переправляються додому.
Подорож Мартіна у нову родину почалася з поїздки до Львова. Бокс відправили Новою поштою: згідно з євростандартами собака повинен був перетинати кордон у боксі.
– В автобусі Мартін одразу ж привернув увагу двох військових, які їхали у відпустку, – розповіла Анастасія Клімнюк. – Вони так подружилися, що готові були забрати собаку з собою. На зупинці всі намагалися пригостити Мартіна смаколиками, ще й дали на дорогу про запас!
У Львові вже був заброньований готель, де приймають з тваринами. Тут Настя з Мартіном мали відпочити після далекої дороги й розпочати привчати собаку спати… на ліжку на білому простирадлі. Так, так: у Фінляндії утримання собак на підлозі чи у вольєрі розцінюється як жорстоке поводження з тваринами. Там про собак турбуються так, як про дітей.
На спілкування з фінами у Насті Клімнюк було обмаль часу: їм довелося вирішувати проблеми з гуманітарним вантажем. На щастя, все закінчилося добре, і Мартін у обіймах Тані вирушив до своєї нової родини.
Майже одночасно з ними Настя виїхала додому. На серці було неспокійно: «Як пройдуть митний кордон?» Після першого дзвінка стало спокійніше, після другого – ніби камінь з серця впав… Але ж попереду була кульмінація кількох тижнів і сотень здоланих кілометрів.
– А якщо Мартін не сподобається Сьюзанні та її родині? –запитувала в Тані.
– Фіни не такі, вони ніколи не відмовляться. А якщо таке трапиться, залишу собі, – заспокоювала Таня.
І ось Настя отримує відео зустрічі Мартіна з новою родиною. Щастю пані Сьюзанни не було меж! Єдине, чим засмутив собака: не побажав спати на ліжку. Вибрав крісло. Через дві доби вже був на дивані з собакою господарів. Для них це була радість: «Я буду поряд на підлозі, аби тільки звик», – повідомила Сьюзанна.
А Настя помітила разючі зміни: «Мартін навчився посміхатися! Це вже зовсім інший собака!»
Про собаку з притулку з’явилося повідомлення в соціальних мережах Тетяни:
«Мартін жив у притулку в Україні, в Полтавській області, до того, як його життя змінилося на 180 градусів. Одного вечора п’ятниці Susanna Rantanen написала мені, що хоче собаку… Це було кохання з першого погляду. Рішення було прийнято вмить! Через тиждень Настя Клімнюк приїжджає до Львова з Мартіном, щоб провести його з нами у довгу подорож до Фінляндії. Містер Мартті дуже розумний і лагідний. Подорож із ним була максимальним задоволенням для нас. Це був дуже легкий шлях додому до Лохі. Тепер він дуже щасливий пес зі своєю новою сім’єю. Бажаю всім собакам зустріти власну сім’ю. Містеру Мартті пощастило».
Відреагувала й Сьюзанна:
«Ми прагнули мати такого члена сім’ї, як Мартін. Він бачив більше, ніж більшість із нас, але все ж він довірливий і люблячий, ніж будь-хто. Він не любить гучних шумів, але це не було несподіванкою. Зрештою, він прийшов з передової. Ми щасливі, що він навчився вірити нам і довіряти. Ми його сім’я. Також хочемо подякувати Насті за те, що врятувала його від війни, а особливо за те, що подолала з ним такий довгий шлях до нас. Пан Мартті та його сім’я передають вітання».
Ось такий щасливий фінал. Тепер Настя Клімнюк дуже мріє про те, щоб прилаштовувати чотирилапих мешканців притулку в родини за кордоном, де не зустрінеш безпритульних собак, де зовсім інше ставлення до тих, кого приручили.