Загадки давніх ремесел

Загадки давніх ремесел

Протягом останніх двох років на Полтавщині перед реконструкцією ділянки траси Дніпро – Решетилівка науковці Рятівної археологічної служби досліджували комплекс, де видобували сировину для пороху – селітру. Нещодавно вони представили свої нові знахідки.

Як стало відомо, поблизу Кобеляк у XVII столітті видобували селітру. Вперше селітроварний майдан біля містечка почали досліджувати у 2010 році. Тоді археологи обстежували територію майбутньої дороги Дніпро – Решетилівка. Цей інвестиційний проєкт перетинав декілька об’єктів археології, зокрема кургани, поселення та майдан.
Археологи також встановили, що племена, які мешкали на цій території, облаштували некрополь. А згідно з дослідженнями, перші поховання тут здійснили наприкінці ІІІ тисячоліття до н. е. Науковці виявили могили представників 7 культур, що жили на цій території у різний час. Найбільшими були скіфські кургани V–ІІІ ст. до н. е. Саме на цьому місці у XVII столітті облаштували майдан. Датувати комплекс з видобування селітри допомогли знайдені срібні півтораки (монети) 1622, 1624 років Сигізмунда ІІІ Вази. Тоді частина земель нинішньої Полтавщини входила до складу Речі Посполитої.
На цьому майдані археологи знайшли 2 печі. Вони складалися з камери згоряння та допоміжної споруди. Розміри камер печей були майже 3 метри в діаметрі, стіни та дно обробляли спеціальними вогнетривкими глинами світло-коричневого та жовтого кольорів. Розміри допоміжної споруди становили 6,5х4,5 м, дно було нахилене у бік камери згоряння. Це допомагало завантажувати дрова.
Науковці припускають, що на кобеляцькому майдані працювали понад 50 людей. Окрім тих, хто будував печі та виварював селітру, були й ті, хто привозив дрова та воду, а також забезпечував охорону. На території знайшли 3 житла, площею від 4 до 7 м2. За формою вони нагадували прямокутник з окремо виділеним входом, який був обернений до печей.
Процес варіння селітри відбувався так: землю із селітрою заливали водою. Цю суміш варили приблизно 18–20 годин при температурі 900–12000 С. Щоб підтримувати безперервний процес, селітровари могли спалювати за день близько 2,5–3 м3 дров. У результаті отримували селітру із великою кількістю домішок, яка потребувала додаткової обробки та очищення. Під час дослідження археологи знайшли знаряддя праці, якими користувалися селітровари: скребки для зняття сировини, кресала для розпалювання вогню, деревообробне тесло.
Перша писемна згадка про селітроваріння на території нинішньої Полтавської області датована 1613 роком. Тоді суд розглядав справу, в якій представник короля Речі Посполитої позивався до шляхтича через незаконне виварювання селітри на землях корони. У XVI столітті селітрі знайшли застосування також й у виробництві якісних сортів кришталю та скла, солінні м’яса, в медицині.

За інформацією НДЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий