Волоський горіх уражують різні хвороби: плямистості – бура (марсонія), біла, бактеріальна, філостиктоз, аскохітоз.
Найбільш поширеною та шкодочинною є бура плямистість, яка уражує листя, молоду зав’язь і пагони. На уражених листках з’являються невеликі округлі бурі плями, які потім сіріють і окільцьовуються бурою облямівкою. При інтенсивному розвитку такі плями зливаються, охоплюючи все листя, яке засихає та осипається. На черешках плями темно-коричневі, видовженої форми, з чорною облямівкою. Інфекція поширюється спорами, які утворюються на плямах з нижнього боку листків. На плодах біля плодоніжки з’являються великі плями. Уражена тканина відстає у рості від здорової, на ній утворюються глибокі ранки. Такі плоди засихають, розтріскуються та передчасно опадають. Уражені тканини листків чи плодів зневоднюються внаслідок підвищеного випаровування. Плоди втрачають понад 30% ваги ядра. На зелених пагонах утворюються сіруваті ранки. Рослини, що постраждали від марсонії, входять у зиму непідготовленими, ослабленими, часто підмерзають, у них знижується закладання плодових бруньок. Розвитку хвороби сприяють атмосферні опади на початку літа. При інтенсивному ураженні наприкінці липня – на початку серпня з дерев осипається листя.
Симптоми ураження білою плямистістю проявляються спочатку у вигляді блідо-зелених (до 2 см) плям з нижнього боку листків, які пізніше набувають білого забарвлення. Зверху плями нерівні, немовби гофровані. Уражена тканина відмирає, листя засихає і обпадає.
Філостиктоз, аскохітоз – на листках утворюються дрібні коричневі численні плями. При засиханні вони біліють, зливаються і охоплюють великі ділянки листя. Уражена тканина розділяється тріщинами, спрямованими в різні боки.
Збудником бактеріальної плямистості є паличкоподібні бактерії, які потрапляють у клітини камбію та судинні волокна. Захворюванням уражуються всі надземні органи рослин – бруньки, листки, черешки, сережки, молода зав’язь, плоди, одно- та дворічні пагони. На листках з’являються дрібні прозорі кутасті плями, які з часом набувають темно-бурого забарвлення. Черешки тоншають і переламуються, з них виділяється темна рідина. Бруньки чорніють і засихають. Молоді пагони перестають рости, деревина в них буріє, починаючи з верхівки. Хвороба більше уражує молоді листки, плоди чи саджанці. При ураженні саджанців на кореневій шийці утворюється перетяжка. Далі рослина не росте, а переламується в місці перетяжки. На зав’язі, біля плодоніжки, з’являються круглі прозорі плями, які потім чорніють, збільшуються і поглиблюються. Затим гниль переміщується на ядро. Уражені плоди чорніють і відстають у рості. Інфекція зберігається в уражених пагонах. Бактерії поширюються з краплями дощу, комахами, птахами. Розвиток захворювання спричиняє волога погода, особливо в квітні-травні, коли температура повітря не така висока, як улітку.
Деревину та стовбури волоського горіха уражують також гнилі: червоно-бура, жовтувата та біла. Збудниками гнилей є гриби, які в процесі розвитку утворюють шапки. При паразитуванні грибів засихають гілки, стовбури переламуються під час вітровалів.
Волоський горіх стає чутливішим до ураження плямистостями чи іншими хворобами внаслідок грунтової посухи, пошкодження морозами, різких коливань температури повітря вдень і вночі, культивування на бідних, з галькою, грунтах.
Для зменшення поширення плямистостей рослини обприскують восени 7%-ним розчином (700 г на 10 л води) карбаміду. Таку обробку проводять саме восени, а не навесні, для того, щоб на листках не утворилися плодові тіла та сумкоспори (марсонія).
Напровесні, ще до розпускання бруньок, дерева обробляють 3%-ною бордоською рідиною. Наприкінці травня і ще двічі з інтервалом 15–20 днів обприскують 1%-ною бордоською рідиною або її замінниками: хлорокисом міді. Під час цвітіння жіночих квіток і в спекотну суху погоду обприскування фунгіцидами, до складу яких входить мідь, не проводять. Дотримання цієї вимоги запобігає опікам.
Для підвищення імунітету волоського горіха до несприятливих факторів важливого значення набуває місце садіння. Горіх – дерево сильноросле. Його розміщують за схемою 15×15 м, що дає змогу поліпшити освітленість і циркуляцію повітря в кроні, зменшити ураження грибними хворобами і збільшити урожай плодів. Культивуючи горіх, вибирають стійкі до марсоніозу чи іншої хвороби рослини і використовують їхні плоди як маточні для вирощування саджанців, щоб отримувати живці з наступним тиражуванням стійких сортів чи форм.
За результатами досліджень щодо стійкості волоського горіха до бурої плямистості виділено сорти Хотинський, Топорівський, Буковинський 1, які не уражуються хворобою.
Обрізують дерева навесні, щоб уникнути підмерзання тканини на зрізах. Місця зрізів замазують олійною фарбою або садовим варом. Знімають плодові тіла грибів та трутовиків і знищують їх. Вирізують підмерзлі (зміна покривної тканини на чорний колір) чи уражені хворобами гілки або дерева.
І.ШЕВЧУК,
кандидат сільськогосподарських наук.