Заячий щавель

Заячий щавель

«Навесні вживаємо в їжу заячий щавель. Чи має він лікувальні властивості?»
В.Й.ЯШУК.
Квасениця звичайна (заячий квас, заячий щавель; кислица обыкновенная; Oxalis acetosella) – багаторічна трав’яниста безстеблова рослина родини квасеницевих. Має тонке розгалужене повзуче кореневище, на кінці якого розвиваються безлисті квітконосні пагони 6–12 сантиметрів заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті, в пучках; листочки оберненосерцевидні. Квітки правильні, двостатеві п’ятичленні, одиничні. Пелюстки оберненояйцевидні, білі, з рожевими або ліловими жилками, 12–15 мм завдовжки і 6–8 мм завширшки. Плід – коробочка. Цвіте у травні-червні.
Квасениця звичайна трапляється у вологих тінистих, переважно листяних, лісах, по чагарниках у лісових районах та в західній частині Правобережного Лісостепу.
З лікувальною метою використовують свіжу або суху траву, зібрану під час цвітіння. Рослина неофіцинальна.
У траві квасениці звичайної є аскорбінова кислота (до 150 мг% ), каротин, рутин, вільні органічні кислоти (щавлева – 0,08–0,84%, яблучна, янтарна та інші) та їхні солі, а також флавоноїд орієнтин.
У народній медицині квасениця звичайна дуже популярна. Її використовують як протицинготний, протизапальний, антисептичний, в’яжучий, жовчогінний, сечогінний і протиглисний засіб.
Вживають рослину переважно свіжою. Листя додають до салатів, ним посипають яєшню, бутерброди з ковбасою, паштетами, сиром тощо. Це не тільки надає стравам приємного кислуватого присмаку, а й робить їх кориснішими рано навесні, коли організм перебуває в стані гіповітамінозу, при атеросклерозі, захворюваннях шкіри внаслідок порушення обміну речовин, при печії, порушеннях травлення, жовтяниці, нефриті, хворобах сечового міхура, надмірних місячних, при отруєнні важкими металами.
Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, гнійних ран, наривів, золотушних та інших виразок.
Свіжий сік рослини або настій трави використовують у тих самих випадках, що й свіже листя, але значно рідше. Є вказівки на терапевтичний ефект свіжого соку рослини при карциноматозних виразках, при раку губи, раку шлунку (в першому і другому випадках місцеве лікування поєднували з прийманням соку всередину).
Свіжа трава, зібрана в період квітування рослини, використовується в гомеопатії.
Внутрішньо настій листя (столова ложка свіжого подрібненого листя на 400 мл окропу, настоюють 2 години) п’ють по столовій ложці 3–4 рази на день.
Зовнішньо використовують настій подвійної міцності для полоскань, обмивань і примочок.
Надмірне і тривале вживання квасениці звичайної може спричинити подразнення нирок. Рекомендується обмежувати вживання трави квасениці хворим на щавлевокислий діатез та з підвищеним протитромбіновим індексом, при схильності до судоми.

Поділися:

Добавить комментарий