Інтерв’ю з Вадимом Пилипенком, першим заступником директора Полтавської академії неперервної освіти імені М. В. Остроградського
Полтавщина першою в Україні системно впровадила сучасні методики викладання предмета «Захист України». З ініціативи директора ПАНО ім. М.В. Остроградського Віталія Зелюка тут створили перший у державі методичний посібник «Перемога кується сьогодні», який став дороговказом для педагогів, що працюють у складних умовах воєнного часу. Про новий підхід до початкової військової підготовки, виклики та головні завдання предмета ми поговорили з Вадимом Пилипенком, першим заступником директора Полтавської академії неперервної освіти.
– Пане Вадиме, чому виникла потреба у створенні методичного посібника з предмета «Захист України»?
– Сьогодні в Україні немає єдиного державного підручника з цього предмета. Учителі часто самотужки шукають матеріали, адаптуючи їх під реалії воєнного часу. Ми побачили, що накопичено багато цінного практичного досвіду, і вирішили його систематизувати. Так народився наш посібник «Перемога кується сьогодні». Це не просто збірник порад, а сучасний інструмент, який допомагає вчителям робити уроки живими, практичними, максимально наближеними до реального життя.
– Що саме містить цей посібник, і чим він відрізняється від традиційних методичок?
– У ньому є сценарії практичних занять, кейси з домедичної, тактичної, стрілецької підготовки, а також QR-коди з посиланнями на відеоматеріали. Ми розуміємо: діти сприймають світ візуально, тому відео – це спосіб зробити навчання сучасним і дієвим. Загальний наклад – 272 примірники – уже передано школам Полтавської області, а електронну версію розміщено на сайті академії. Це відкритий ресурс, який може використовувати будь-який педагог у країні.
– Наскільки предмет «Захист України» змінився з початком повномасштабної війни?
– Радикально. Якщо раніше його часто сприймали як формальність, то тепер це один із ключових предметів шкільної програми. Ми говоримо не лише про основи військової справи, а й про культуру безпеки, психологічну готовність діяти в екстремальних ситуаціях, про відповідальність. Учні мають навчитися не панікувати, а мислити, приймати рішення, допомагати одне одному. Це уроки про стійкість, гідність і любов до своєї країни.
– Багато викладачів цього предмета – колишні військові. Як вирішується питання їхньої педагогічної кваліфікації?
– Так, значна частина вчителів «Захисту України» – ветерани, які мають безцінний бойовий досвід, але не завжди мають педагогічну освіту. Тому в нашій академії нещодавно відкрито кваліфікаційний центр, який надає послуги з присвоєння або підтвердження професійних кваліфікацій учителям предмета «Захист України». Це ініціатива, яку ми реалізуємо не лише для Полтавщини: до нас можуть звертатися ветерани, що працюють у школах усіх областей України. Ми готові допомагати їм офіційно отримати педагогічний статус і впевнено працювати у сфері освіти. Бо хто, як не вони, можуть передати дітям справжнє розуміння мужності й відповідальності?
– Які результати вже видно від впровадження нових підходів на Полтавщині?
– Уроки стали значно більш практичними. Учні охоче беруть участь у тренінгах з домедичної допомоги, тактичних вправах, стрільбі. Бачимо, як змінюється ставлення – не з примусу, а з усвідомлення. Школярі починають розуміти, що оборона країни – це не лише справа військових, а й спільна відповідальність усіх громадян. І коли одинадцятикласник каже: «Я зрозумів, що не маю права бути байдужим», – це, мабуть, найкраща оцінка нашої роботи.
– Як ви бачите розвиток цього напряму далі?
– Ми хочемо, щоб «Захист України» став предметом, який формує внутрішню готовність діяти в будь-яких обставинах. Полтавщина вже має напрацьовані практики, які можна масштабувати на всю країну. Бо перемога справді кується сьогодні – у школі, у класі, в серцях наших дітей.
Інтерв’ю вела Ірина ЛЕВЧЕНКО.
Вам також може сподобатись
Микола Різник: «Головне – визначити правильні пріоритети й уміло розпоряджатися тим, що маєш»
Підтримка сімей на кожному етапі: що змінилося від 1 січня 2026 року
Одна з тисяч світлина, зроблена на Полтавщині, увійшла до найкращих фото 2025 року
Коли дім – не розкіш, а порятунок
Пекли у печах і возили на підводах: як у Котельві поводились з «панянками»

