Закон про медіа – які будуть зміни?

Як відомо, у кінці минулого року було прийнято Закон України “Про медіа”, а 31 березня він набув чинності. Закон розроблено на виконання вимог Європейського Союзу, зокрема, для подолання олігархічних впливів у нашому медіапросторі, впровадження в українському законодавстві положень відповідної директиви ЄС. Він започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі. Це є однією з умов надання Україні статусу кандидата в члени Євросоюзу.

Закон “Про медіа” тепер охоплює більше технологій постачання контенту, ніж було раніше, та змінює підхід до взаємин держави з ринком. Розширюється коло суб’єктів, які потрапляють у сферу повноважень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, яка стає об’єднаним медіарегулятором. Тепер це: телебачення і радіо, друковані видання, онлайн-медіа, а також різні сервіси та інтернет-платформи, наприклад, сервіс доступу до теле- і радіоканалів, пакетування і розповсюдження програм у цифровій ефірній мережі Т2 та ін. При цьому в онлайн не регулюються телеграм, вайбер, а також сторінки блогерів чи фейсбук.
Усі учасники медійного ринку повинні діяти за одними й тими ж правилами і дотримуватись встановлених вимог, наприклад, щодо реклами. Це сприятиме впорядкуванню сучасної ситуації в інформаційному просторі та переходу на світові стандарти у цій галузі.
Новий закон досить об’ємний. Це швидше кодекс, який об’єднав та оновив те, що містилося в низці попередніх законів. При цьому втратили чинність шість Законів України: “Про телебачення і радіомовлення”, “Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про інформаційні агентства”, “Про захист суспільної моралі” та “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. (До речі, термін “ЗМІ” історично вже застарів, тепер вживатиметься термін “медіа”).
Також вносяться зміни до Законів України “Про рекламу”; “Про всеукраїнський референдум”; “Про кінематографію”; “Про електронні комунікації”; “Про авторське право і суміжні права” та ін.
Національною радою напрацьовано багато підзаконних актів. Це методики, інструкції, положення, а також різноманітні форми окремих документів, заяв тощо. (За деякими оцінками, тільки по онлайн-медіа потрібно буде близько 30 підзаконних актів). Усі вони виносяться на громадське обговорення. Їх буде розміщено на офіційному сайті Національної ради. Усі ці нормативно-правові акти мають бути затверджені до 30 червня 2023 року.
Потім розпочнеться процедура власне реєстрації учасників медіаринку.
Усі телерадіомовники, які мали ліцензії Національної ради станом на 31 березня, будуть перенесені до Реєстру суб’єктів у сфері медіа. Їхні ліцензії залишаються чинними до завершення терміну їх дії. До речі, ліцензуванню тепер підлягатимуть лише ті мовники, які використовують радіочастотний ресурс (тепер – радіочастотний спектр).
Компанії, які мали ліцензії провайдера програмної послуги, будуть вноситись до Реєстру як провайдери аудіовізуальних сервісів.
Друковані медіа під час воєнного стану зобов’язані зареєструватися в порядку статті 63 Закону. Плата за таку реєстрацію для тих друкованих медіа, які здійснювали діяльність раніше, не стягується, для нових друкованих медіа становить один прожитковий мінімум. Реєстрацію необхідно пройти впродовж року.
На даний час в Україні налічується близько 50 тисяч друкованих видань, зареєстрованих управліннями держреєстрації Міністерства юстиції. За деякими оцінками, із них регулярно виходять лише близько 2 тисяч, тобто відсотків 4. Є сподівання, що новий Реєстр прояснить та впорядкує дану ситуацію.
Реєстрація онлайн-медіа є добровільною. За реєстрацію стягується реєстраційний збір у розмірі одного прожиткового мінімуму.
Інформаційні агентства мають зобов’язання перереєструватися як суб’єкти у сфері медіа впродовж року. Перереєстрація відбуватиметься безкоштовно.
Слід сказати, що зареєстровані медіа матимуть низку переваг, наприклад, щодо участі у тендерах та отриманні, відповідно, бюджетних коштів. Також щодо них буде м’якший алгоритм накладення стягнень у разі порушень.
Запрацює електронний кабінет суб’єкта у сфері медіа. У ньому учасники медійного ринку зможуть подавати заяви на ліцензування та реєстрацію, фінансову та аудиторську звітність, інформацію про структуру власності, повідомляти Національну раду про зміни в своїй діяльності, сплачувати ліцензійний та реєстраційний збір та ін.
Окремо декілька слів про комунальні медіа. Таких мовників у нас в області 5: це КП “Редакція міської газети “Громадська думка”, м. Горішні Плавні; КУ – редакція міськрайонного радіомовлення “Радіо – Лубни”; Міська телестудія “Миргород”; Редакція радіо “Релайф” Решетилівської міської ради; КП “Кременчуцька міська телерадіокомпанія”. 6–7 квітня у Києві відбулася конференція “Реформа комунальних ТРО: обговорення плану впровадження” за участю Національної ради, Національної асоціації медіа (НАМ), а також комунальних мовників з усіх областей. Обговорювались актуальні питання реформи.
Закон “Про медіа” говорить, що органи місцевого самоврядування зобов’язані у шестимісячний строк прийняти рішення про реорганізацію комунальних телерадіоорганізацій у місцеві публічні аудіовізуальні медіа. (Цей строк може дещо мінятись у зв’язку з воєнним станом). Реорганізація здійснюється з метою виведення медіа з-під впливу й контролю органу місцевої влади. Створюється наглядова рада – для забезпечення участі представників територіальних громад в управлінні місцевого публічного медіа і з метою гарантування його редакційної незалежності. Саме цей орган займатиметься питаннями призначення керівника медіа, програмної концепції, фінансової звітності та ін. До наглядової ради мають увійти члени від політичних сил та від громадських організацій ОТГ.
Національна рада відповідно до Закону зобов’язана розробити і затвердити типовий статут суб’єкта у сфері місцевих публічних аудіовізуальних медіа; типовий трудовий контракт із керівником; порядок проведення конференцій громадських об’єднань та обрання членів наглядової ради підприємства.
Значною новацією Закону “Про медіа” є співрегулювання. Завдання його органів – розробити кодекси і критерії щодо створення і поширення інформації, а також надання експертних висновків у конкретних справах, наприклад, про ті чи інші порушення. Вони створюються у таких сферах: аудіовізуальних та аудіальних медіа сервісів; друкованих медіа; онлайн-медіа; платформ спільного доступу до відео.
Процес створення органів спільного регулювання розпочинається 30 вересня 2023 року. Взагалі слід сказати, що Законом передбачена розумна поетапність та лояльні до учасників терміни впровадження.
Співрегулювання сприятиме зворотному зв’язку регулятора і суб’єктів ринку, зокрема у питаннях контенту, тобто інформації, яка надається споживачу.
Загалом читачі, глядачі, слухачі особливих змін дії Закону не відчують, у всякому випадку, відразу. Більшою мірою це стосуватиметься, напевно, онлайн-медіа, які повинні зрозуміти свою відповідальність. Світова практика, маючи за базову цінність свободу слова, усе ж забороняє у поширюваній інформації заклики до насилля, дискримінацію за будь-якою ознакою, а також контент, який може завдати шкоди дітям. Про це говорить і стаття 42 Закону про захист дітей, де йдеться, зокрема, про обмеження інформації щодо демонстрування жорстокості, вандалізму, позитивної оцінки різних залежностей, у тому числі наркотичної, азартних ігор, а також обмеження щодо непристойної лексики чи жестів. Це зараз дуже на часі, тому що рівень культури висловлювань упав.
В умовах війни з агресором вимоги до поширюваної інформації дуже високі та обов’язкові до виконання. Крім того, з 1 січня наступного року для всіх медіа запрацюють мовні квоти, які зараз діють на телебаченні та радіо.
У перспективі зміни будуть помітні, й, очевидно, позитивні.
Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення робить титанічну роботу щодо створення і впровадження даного Закону. Розробляється відповідна стратегія на 2024– 2026 роки. Зрозуміло, що поле діяльності регулятора значно розширюється. Збільшується кількість моніторингів, потрібно буде встановлювати тяжкість порушень, накладати відповідні санкції – припис, штраф. У деяких випадках Національна рада застосовуватиме й жорсткіші санкції: самостійно або через суд припинятиме роботу того чи іншого суб’єкта.
Розділ IX присвячено особливостям регулювання медіа в умовах збройної агресії. Важливим напрямком роботи є питання інформаційної безпеки. Зокрема, якщо говорити про ютуб, то Національна рада може звертатися до цієї платформи щодо видалення шкідливого відео чи закриття ворожого каналу.
Експерти прогнозують, що з’являться зареєстровані, незареєстровані, анонімні суб’єкти, які, тим не менше, повинні виконувати Закон. По всіх цих питаннях відкривається багато аспектів діяльності.
Це лише основні новації Закону України “Про медіа”. Процес його імплементації, тобто впровадження, непростий, але послідовний. Слід пам’ятати, що європейський досвід щодо незалежних медіа є апробованим та ефективним. Реформування вимагають сучасні реалії. Потрібно мислити і діяти конструктивно, адже будь-який Закон, коли він вступив у дію, потрібно виконувати.
Медійники заслуговують великої вдячності за їхню самовіддану працю під час війни, за патріотичну позицію, за допомогу Збройним силам України, за наближення Перемоги. У них є прагнення та потенціал, щоб і надалі зайняти гідне місце в інформаційній сфері Полтавщини й України.