Як уже повідомляла “Зоря Полтавщини”, нещодавно відбулося нагородження переможців щорічного обласного конкурсу “Успішна жінка Полтавщини”. Лауреатками стали 28 полтавок різних професій з усіх куточків області. Єдиною переможницею у номінації “Фізична культура і спорт” була одна з найтитулованіших спортсменок області, член національної збірної України, чемпіонка світу, неодноразова чемпіонка Європи та України, заслужений майстер спорту України з пауерліфтингу Катерина Клименко.
Початком свого шляху у великий спорт наша землячка завдячує старшому брату. Як каже сама Катерина, батьки – люди досить далекі від спорту, а брат Олександр у свій час займався пауерліфтингом. Й одного дня, зауваживши, що певний потенціал у сестри є, дівчина рухлива, бойова, така, що вміє досягати свого, запропонував піти на тренування разом.
Трохи більше, ніж за місяць, на перших своїх змаганнях, юна Катя, якій на той час ледве виповнилося 13 років, перевершила брата, виконавши норматив кандидата в майстри спорту серед дорослих! А через півроку наступні змагання принесли юній полтавці звання майстра спорту України. Після цього стало зрозуміло, що зі спортивного шляху Катерина вже не зверне.
“Так, іноді було дуже важко примусити себе йти на тренування, коли однокласники присвячували час відпочинку й розвагам. Але вже тоді в мене була мета – перемоги на рівні серйозних міжнародних змагань”, – зауважує гостя “Зорі Полтавщини”.
Й перемоги прийшли. Перше своє “срібло” на чемпіонаті Європи серед юніорів у Чехії Катя завоювала вже у 2003 році. А потім була підкорена й найвища (адже пауерліфтинг не є олімпійським видом спорту) вершина – 2007 року представниця України стала чемпіонкою світу. До того ж, змагаючись одночасно і серед юніорів, і серед дорослих, виграла в обох категоріях! Не залишився без перемог і цей рік. 9 травня в чеському Плзені за підсумками трьох видів змагань на честь полтавської спортсменки як нової чемпіонки Європи в категорії до 52 кг вкотре прозвучав Гімн України. Цьогоріч переможною для полтавки стала вага 472,5 кг.
Дивлячись на цю тендітну, скромну у спілкуванні жінку, важко уявити, що більшість кремезних й “суворих” чоловіків на помості поряд з нею виглядатимуть “зеленими” хлопчаками. Адже тільки одиниці з них зможуть хоча б відірвати від підлоги 150-кілограмову штангу. А найкращі результати Каті – станова тяга снаряда вагою 185 кілограмів, жим від груді в позиції лежачи – 125 кг й присідання зі штангою майже в 2 центнери (192,5 кг).
Взагалі мало хто з пересічних людей уявляє, що це таке – спорт великих досягнень. Навіть не зупиняючись на нюансах тренувальної роботи й змагань, а хоча б в особистому житті. Чи багато хто з нас добровільно дасть згоду на цілодобове відстеження свого місцезнаходження? А спортсмени з пулу найкращих позбавлені навіть можливості з’їздити кудись “на село”, не повідомивши про це допінг-офіцерів. Справа в тому, що кожен, хто підписав угоду з WADA (Всесвітньою антидопінговою організацією), має з певною, чітко визначеною періодичністю вносити в базу системи ADAMS ті місця, де буде перебувати протягом року. Про будь-яку зміну місцеперебування необхідно повідомляти не менш ніж за добу. І кожного дня до тренувальної бази, оселі чи звичайного кемпінгу на відпочинку без жодного попередження може завітати офіцер WADA. Був такий випадок (до того ж у незмагальний період) і в кар’єрі Катерини. Тоді, після перемоги нашої землячки на чемпіонаті світу, представнику антидопінгової Феміди довелося “потрудитися”, підіймаючись сходами до Катиної квартири на верхній поверх полтавської багатоповерхівки. Звичайно, жодних порушень виявлено не було.
У спорті наша землячка вже близько двадцяти років. Нині тренується під керівництвом свого чоловіка Артема Давидова. Лише вага завойованих нею медалей (а їх у Катерини близько півтори сотні) сягає 20–30 кілограмів. На питання, яким бачить своє майбутнє, відповідає просто: “Поки відчуваю в собі сили, а наразі відчуваю, продовжуватиму змагатися. Далі буде видно. Скоріш за все, піду в фітнес-тренери. Досвіду для цього в мене точно вистачить. Для того, щоб бути успішним тренером у спорті, необхідні не лише власне бажання і талановиті учні, а й відповідна тренувальна база. А її, на жаль, у Полтаві нема. Та й матеріальне питання – не остання справа”.
Завдяки домовленості з керівництвом Полтавського національного педагогічного університету у спортсменки є можливість тренуватися в спортзалі вузу, але наявний інвентар не відповідає вимогам для тренувань спортсменів топ-рівня. Нещодавно навіть довелося власним коштом придбати 220-кілограмову штангу. До речі, відповідний снаряд від виробників, які є партнерами міжнародної федерації й забезпечують виступ спортсменів на головних стартах планети, коштує не менше 4–5 тисяч доларів. Штанга вітчизняного виробництва обійшлася, звісно, дешевше, але все одно “трохи” вдарила по сімейному бюджету.
Більше того, оскільки, як вже зазначалося вище, пауерліфтинг, на відміну від важкої атлетики, не є олімпійським видом спорту, спортсмени, що представляють Україну на міжнародному рівні в цій дисципліні, як і в багатьох інших видах спорту, медалі з яких не розігруються на Олімпіадах, апріорі позбавлені можливості отримання президентських стипендій. Лише зараз розглядається питання про виділення певних квот для них при призначенні стипендій місцевого рівня.
Тож, як бачимо, спортивні досягнення найвищого ґатунку подекуди тримаються на чистому ентузіазмі
й не такій вже великій заробітній платі від федерації. В усьому іншому спортсмен залишається майже наодинці зі світом. Щодо цього наша гостя пригадала одну анекдотичну ситуацію. Вже будучи чемпіонкою Європи і вирушаючи на переможний для себе й країни чемпіонат світу, Катерина й уявити собі не могла, який “подарунок” отримає, повернувшись на Батьківщину. На той час вона навчалася в одному з вузів і захищала його кольори на українській й світовій аренах. Тож, м’яко кажучи, була “приємно здивована” тим, про що дізналася з двох повідомлень від рідного вузу. Вітального – з перемогою на чемпіонаті світу – й… офіційного наказу про відрахування. Адже, поки тривав чемпіонат, минула сесія. Певна неузгодженість між деканатом і ректоратом призвела до результату, достойного пера Ільфа й Петрова. Пригадуєте жарт про гирі? “Ви пиляйте, пиляйте…”
Звичайно, одна з найсильніших жінок планети була поновлена у виші, але виявила характер і диплом отримувала вже в іншому навчальному закладі, де ставлення до спортсменів було трохи іншим. Тепер ця історія справді пригадується з гумором, а тоді було не до сміху. “Та сльози – це не для мене. Єдиний раз, коли пресі таки вдалося “впіймати із мокрими очима” – це на вищій сходинці п’єдесталу чемпіонату світу. Але, зрозуміло, це були сльози радості. Зазвичай я лише посміхаюся”, – зауважує Катя. Й справді, протягом нашого кількаразового спілкування Катерина завжди була впевнена в собі та з посмішкою на обличчі. Тож легко погодилася й на напівжартівливе флеш-в’ю, яким і завершимо знайомство читачів із нашою уславленою землячкою.
– Чим сьогодні снідали?
– Кава та шоколад.
– Улюблений шоколад? Чорний чи молочний?
– Молочний.
– Ви вмієте готувати?
– Так.
– Улюблена кухня?
– Українська.
– Улюблена страва?
– Борщ.
– Квартира чи заміський дім?
– Звісно, заміський дім.
– Море чи гори?
– Море.
– Біжутерія чи діаманти?
– (Сміється). Діаманти.
– Сукня чи джинси?
– І сукня, і джинси.
– Які у Вас є недоліки?
– Якщо це можна вважати недоліком, то у вихідні люблю “повалятися” в ліжку.
– Чого дуже не любите?
– Негативно налаштованих людей.
– Ваше бажання прямо зараз?
– Полетіти відпочивати кудись на Мальдіви.
– Улюблений актор, з яким там хотіли б зустрітися?
– Бред Пітт.
– Взагалі який останній фільм дивилися?
– “Хатіко”.
– Собаки чи кішки?
– І кішки, і собаки.
– Який звір сидить у Вас всередині?
– Це хтось такий… Водночас милий, але якщо “розворушити”, то іноді “показує зуби”. Можливо, левиця.
– На скільки років себе відчуваєте?
– (Посміхається). Якщо брати стан душі, то, мабуть, і 20-ти ще нема!
– Якби мали можливість щось кардинально змінити в світі?
– Зробила б його хоч трохи добрішим.
– Які плани на сьогодні?
– Після інтерв’ю йду на тренування.
– І тренування кожного дня?
– Майже так.
– Це інтерв’ю найбільш незвичайне у Вашому житті?
– (Сміється). Так, точно одне з таких.
– Ну і насамкінець. Улюблене місце на планеті? Охарактеризуйте його трьома словами.
– Звичайно, рідна Полтава! Зелена, красива, доброзичлива!
Побажаємо Катерині нових звитяг на спортивних аренах, здоров’я і удачі в житті й, звісно, щоб просте жіноче щастя ніколи її не залишало. А ще… І їй, й іншим представникам неолімпійських видів спорту Полтавщини – більшої уваги й допомоги від владних структур Полтави та області, адже своїми перемогами наші спортсмени прославляють рідний край не лише на теренах України, а й на міжнародному рівні.
Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
“Зоря Полтавщини”