Заступниця і Похвала землі Полтавської

Людське велелюддя тут напрочуд лагідне й тихоплинне. Ріка прочан огортає Полтавський Свято-Макаріївський кафедральний собор від самого ранку. Сотні вірян, яким не вистачило місця в переповненому храмі, приєднуються до літургії, стоячи на церковному подвір’ї. Під високим літнім небом лунають священні слова духовних піснеспівів і молитов.
Так суботнього дня, 13 липня, наші краяни вшановували велику святиню, «Заступницю і Похвалу» землі Полтавської, чудотворну Горбанівську ікону Божої Матері, яка вже багато десятиліть зберігається у Свято-Макаріївському кафедральному соборі Полтавської єпархії УПЦ.

«Ми приїхали з Гадяцького району, з Успенської церкви, що в селі Веприк, – пошепки, не відриваючи погляду від розчинених дверей собору, говорить пані Світлана. – Минулого року також приїздили. Враження такі, що словами не передати. Сьогодні знову тут, щоб помолитися перед чудотворною іконою, подякувати Божій Матері за невтомну опіку про всіх людей».
«Цю ікону колись давно знайшов козак Горбань під Полтавою… – розповідає історію явлення пресвятого образа й мені, й своїй маленькій донечці Марійці полтавка Анна. Після літургії дівчинка вперше в житті крокуватиме поряд з матусею у колоні хресного ходу, яким наші земляки ще в позаминулому столітті вшановували чудотворну Горбанівську ікону Пресвятої Богородиці.
«А я братиму участь у хресному ходу, мабуть, учетверте, – приєднується до нашої тихої розмови шістдесятидев’ятирічний полтавець Валентин Вікторович. – Це як молитва. Як спілкування з Богом. Ідеш і відчуваєш, що хвилювання за майбутнє відступають, що все буде добре – і в дітей, і в рідних, в усіх, за кого вболіваєш».
«Уже більше двадцяти років ходжу до храму, відколи спіткала страшна хвороба – онко. Молюся про сили й здоров’я. І, слава Богу, стільки вже прожила», – ділиться сімдесятирічна Євдокія Терентіївна…
Божественну літургію у Свято-Макаріївському соборі очолив митрополит Полтавський і Миргородський Филип. Йому співслужили архієпископ Кременчуцький і Лубенський Миколай, єпископ Новосанжарський Веніамін, численне духовенство Полтавської єпархії.
Зі словами проповіді до вірян звернувся клірик Свято-Серафимівського храму Полтави ігумен Афанасій (Бідний). Він нагадав, що кожен, хто схиляється перед чудотворною іконою у Свято-Макаріївському соборі, може й сьогодні роздивитися слід від леза коси, яким козак Горбань ненавмисно поранив святиню-знахідку, та сльозу, яка тієї миті потекла по лику Пречистої. Проповідник закликав замислитися, що сльоза не зникла й понині тому, що Богородиця плаче. Вона засмучена, бо ми не виконуємо Божі заповіді, не вміємо приборкувати свій егоїзм. Щоб раділо серце нашої Пресвятої Заступниці, маємо прагнути стати кращими, любити Бога й ближніх, як самих себе.
Після Божественної літургії прочани взяли участь у хресному ходу до Горбанівського Богородицького монастиря. Попереду багатолюдної колони духовенство несло шанований образ. Біля чудодійного джерела, на місці явлення святині, був звершений молебень із читанням акафісту та чин малого освячення води. По завершенні урочистостей бажаючі розділили братську трапезу. Тут же відбувся невеликий благодійний ярмарок на підтримку онкохворих дітей.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”