Шановні друзі!
Я звертаюся до полтавців з приводу скорботної дати: 8 листопада 2018 року померла наша далека родичка по материнській лінії – Наталія Сергіївна Ляхович, правнучка видатного письменника Володимира Галактіоновича Короленка.
На жаль, про її смерть ми дізналися лише через рік – унаслідок нинішнього складного інформаційного сполучення між Кримом і Україною.
Моя мама Віра Роїк, вишивальниця, Герой України, і я завжди підтримували тісні родинні та дружні стосунки з Наталією і родиною її сина Сергія.
У письменника Короленка було чотири доньки. Дві з них, молодші, померли рано. Залишились дві сестри – Софія (1886 р. н.) і Наталія (1888 р. н). Наталія одружилась із Костянтином Ляховичем і в 1914 році народила дочку Софію – єдину внучку письменника.
Софія Костянтинівна Ляхович одружилась із московським художником Сергієм Івановичем Жигалевим, і в 1939 році у них народилась донька Наталя, яку всі близькі називали Туся. Ось як писала Софія Короленко їхньому далекому родичу, видатному вченому Володимиру Вернадському з Полтави 14 жовтня 1940 р.: «Ми зараз усі, за винятком Соні – внучки, живемо в Полтаві. У нас тут живе ще невідомий Вам нащадок короленківського роду, дочка Соні, правнучка Короленка, звуть її Наталя Сергіївна, точніше – Туся, і їй уже 1 рік і 4 місяці…»
Складна була доля у цієї дівчинки, тим не менш вона виросла, отримала вищу освіту, народила сина Сергія, який зараз живе у Полтаві, у нього двоє дітей.
Наталія була дуже творчою тонкою натурою. В молодості захоплювалася коренепластикою, макраме. Але найголовніше її захоплення і покликання – поезія. Вона писала вірші й оформлювала їх своїми незвичайними графічними малюнками.
Відсутність нормального житла, мізерний грошовий стан, небажання влади Полтави вникнути в проблеми сім’ї Наталії Ляхович не зламали її. Вона залишалася доброю, чуйною людиною.
Наталія Сергіївна так і не змогла видати повноцінну збірку віршів зі своїми оригінальними малюнками. Іноді друзі приходили на допомогу, і в результаті з’являлися маленькі книжечки віршів, фактично самвидат.
Мамі й мені вона також їх дарувала. На одній із них напис: «Дорогій Вірі Сергіївні, родичу по крові і по Духу, на добру пам’ять від автора віршів і малюнків. З любов’ю, Н. Ляхович. 10 жовтня 2001 р., Полтава–Глинське».
Я надсилаю один з її віршів і малюнок, що показують стан її трепетної душі.
На жаль, ні суспільство, ні полтавські чиновники не оцінили значимість і талант цієї прекрасної людини. Дуже хотілось би, щоб все ж таки нова Полтавська обласна адміністрація знайшла кошти на ремонт напівзруйнованого її будиночка в селі Глинське на Зіньківщині, створила, в подальшому, меморіальний музей її імені, а також видала поетичну збірку її віршів. Думаю, що ініціатором цієї ідеї може виступити колектив музею В. Г. Короленка в Полтаві.
Пам’ять про Наталію Сергіївну Ляхович, правнучку великого письменника В. Г. Короленка, не повинна бути віддана забуттю і збережена назавжди.
Вадим Роїк,
заслужений працівник транспорту України і АР Крим.
м. Сімферополь.