Зелені перлини  Олени Байрак

Зелені перлини Олени Байрак

У зв’язку із карантинними пересторогами ця урочиста подія відбулась просто неба, в залитому щедрим серпневим сонцем дендропарку Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського. Але насправді більш доречного, затишнішого й навіть символічного місця для її проведення не могло й бути. 7 серпня, у день народження відомого українського біолога й паркобудівничої Олени Байрак (1957 – 2018), тут зібралося велике товариство її друзів і послідовників. Уперше найактивніших краян, які служать справі екологічного просвітництва й захисту природи, відзначили премією імені
О. М. Байрак. Премію заснувала Полтавська обласна рада.

Квіти на долю

Частину дендропарку музейники облаштували відповідно до урочистої події: ряди стільців для гостей, мікрофони для виступаючих, екран для демонстрації відеокадрів. А на відстані кількох кроків – зелені крила дерев, розкішні кущі квітучих гібіскусів. З уст в уста передавалася думка, що й самій Олені Миколаївні Байрак, якщо вона бачить своїх друзів із засвітів, таке місце їхньої зустрічі припаде до душі.
Ініціатор заснування премії, депутат обласної ради, відомий на Полтавщині фермер Володимир Ярошенко у вітальному слові до перших лауреатів та гостей дійства пригадав розмову з Оленою Байрак, яка спочатку здалась йому дуже дивною.
«За кілька днів до трагічної загибелі вона зателефонувала мені й каже, що якби в кожному селі закласти невеликий скверик, ну хоч десять-дванадцять дерев. Поставити там лавочку, щоб людина могла прийти і… поспілкуватися з Богом».
Однодумець, друг, доцент Полтавської державної аграрної академії, голова Полтавського відділення Українського ботанічного товариства Віктор Самородов наголосив, що заснування премії імені Олени Байрак є знаковою подією для природозахисників у всій Україні: «Жодна область не має такої екологічної премії. І вчора, і позавчора мені телефонували друзі з Інституту ботаніки, Національного ботанічного саду, Інституту екології, Національного природничого музею і перепитували, невже справді з’явилася така премія і її будуть вручати в день народження Олени Байрак. Усі однодумці від цієї новини в захваті».
Розмірковуючи про символічність місця вручення премії, Віктор Самородов згадав розповідь, якою Олена Миколаївна свого часу з ним поділилася. До Полтавського краєзнавчого музею її привів татко п’ятирічною дівчинкою. І коли вона, ледь переступивши поріг, побачила ті неймовірні квіти, якими розмальовані стіни архітектурної перлини неперевершеного зодчого Василя Кричевського, закохалася у музей на все життя. «Не всі знають, що Олена Байрак не тільки прекрасно співала, писала вірші, а й чудово малювала. Зберігся зошит, де можна побачити й ці квіти, які її так вразили. Можливо, саме вони визначили її долю як майбутнього не просто ботаніка – ботаніків багато, – а захисника природи», – зауважив Віктор Самородов.
Нині в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського створений іменний фонд Олени Миколаївни Байрак, який налічує близько 500 одиниць зберігання. У музейному дендропарку 2018 року посадили на пам’ять про відомого біолога її улюблену реліктову рослину – гінкго дволопатеве, якому вона присвятила останню наукову працю «Моє улюблене дерево», а також ліричну пісню «Листочок гінкго».

Перемоги досвідчених і юних

Урочистості з нагоди вручення премії Олени Байрак провели наукові співробітники науково-дослідного експозиційного відділу природи краєзнавчого музею Олена Шиян та Людмила Чеботарьова. Вони нагадали, що науковий доробок нашої непересічної землячки, доктора біологічних наук, професора Олени Байрак складається з-понад 300 наукових та 50 навчально-методичних публікацій, у тому числі 15 монографій. За її безпосередньою участю створено понад 150 природно-заповідних об’єктів. Це масштаб роботи, яким міг би пишатися чималий колектив. Натомість її успішно рухала цілеспрямована тендітна жінка, в якої вистачало снаги ще й на поетичне та музичне оспівування природи.
Добрими спогадами про викладацький хист Олени Байрак поділився у вітальному слові до лауреатів заступник голови обласної ради Анатолій Ханко, якому колись випало бути її учнем: «У старших класах вона вела в нас екологію. Тоді фактично привчила любити природу Полтавщини. Пізніше наші шляхи перетнулися в педагогічному університеті. Пам’ятаю її захоплені розповіді про рослини під час практики, цікаві екскурсії».
Привітала лауреатів також заступник голови облдержадміністрації Катерина Рижеченко. Вона подякувала людям, котрі присвятили своє життя захисту природи, й побажала, щоб премія стала для них сходинкою до нових звершень.
У номінації «Екологічний проєкт» журі розглядало проєкти-переможці Конкурсу екологічних громадських ініціатив Полтавської області, заснованого обласною радою, що були успішно реалізовані в територіальних громадах за співфінансування з обласного та місцевих бюджетів. Диплом лауреата Першої премії отримала учителька математики Криворудської ЗОШ Семенівського району, науковий співробітник комунальної установи «Рекреаційний центр Криворудський» Полтавської обласної ради Валентина Бабарика. У коротенькому інтерв’ю «Зорі Полтавщини» Валентина Геннадіївна розповіла про креативну й копітку роботу шкільного екологічного театру «Червона стріла», який уже протягом 11 років здобуває першість на тематичних районних конкурсах та чотири рази ставав лауреатом на рівні області. Завдяки перемозі в Конкурсі екологічних громадських ініціатив криворудці придбали сучасне технічне оснащення для постановки й демонстрації своїх екологічних вистав.
«У нашій школі 75 учнів, то можна сказати, що всі залучені до екологічної праці. Із задоволенням доглядають насадження у Криворудському дендропарку. Цього року, звичайно, не так масово, як раніше, але все одно працюємо. Діти вже зрозуміли, що посадити дерево – це навіть не половина справи, а менше – його треба поливати, доглядати. Нове життя в наш дендропарк вдихнула саме Олена Миколаївна. Вона показала, як можна розвивати ці невеликі за площею 12 гектарів. Ми почали висаджувати багато декоративних кущів, які вже на третій-четвертий рік гарно квітують. Видовий склад дендропарку збільшився у два з половиною рази. Дендропарк отримав статус загальнодержавного», – поділилася Валентина Бабарика. На церемонію віншування лауреатів вона приїхала з цікавим подарунком – з її легкої руки в дендропарку краєзнавчого музею поселиться вічнозелена красуня Кунінгамія ланцетна.
Диплом лауреата Другої премії отримала вчителька біології Хорольської гімназії Людмила Бова, яка разом з учнями запровадила у рідному місті екологічний патруль. Третю премію у номінації «Екологічний проєкт» здобула наймолодша лауреатка – вчорашня учениця, а нині випускниця Великобудищанської ЗОШ Олеся Шурпик. На нагородження дівчина приїхала разом із завучем школи Ярославою Городницькою та учителькою – лауреаткою премії в іншій номінації! – Тетяною Біляєвою.
«Відмінниця навчання, золота медалістка, переможниця районних олімпіад з хімії і біології, призерка обласного етапу конкурсу-захисту учнівських наукових робіт», – з гордістю відрекомендувала Олесю Ярослава Городницька. За її словами, великобудищанські школярі активно займаються озелененням села, очищенням берега Ворскли. У закладі успішно діє шкільне лісництво. Протягом двох десятиліть школа тісно співпрацювала з Оленою Байрак: проводилися науково-практичні семінари, обласні конференції, була прокладена перша екологічна стежина. «Продовжуючи справу Олени Миколаївни, ми турбуємося про озеленення шкільної території. За учнівським проєктом, серед авторів якого якраз і була Олеся Шурпик, висадили багато саджанців цікавих дерев», – поділилася Тетяна Біляєва. «Це – туї, гінкго. За проєктом передбачені також лавочки, щоб на уроці біології чи екології можна було працювати на подвір’ї школи в справжньому «зеленому класі», – додала Олеся. А також зізналася, що звання лауреатки для неї стало дуже несподіваним і що розцінює його як стимул для подальшого розвитку. З майбутньою спеціальністю абітурієнтка на час нашого спілкування остаточно ще не визначилася, але сподівається, що до розробки цікавих проєктів долучатиметься і надалі.

Просвітництво як стан душі й поклик серця

У номінації «Екологічна освіта та виховання» Першої премії удостоєна заступник директора з наукової роботи регіонального ландшафтного парку «Нижньоворсклянський», кандидат біологічних наук, доцент кафедри прикладної екології та природокористування Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Наталія Смоляр.
«Є ботаніки, які знайшли рідкісну рослину, описали її і вважають, що на цьому їхня місія вичерпана. Олена Миколаївна Байрак ніколи не мислила так шаблонно. Вона казала, що про свою знахідку обов’язково потрібно розповідати людям. Тому писала книги, вірші, пісні, тому виховала багато учні, серед яких є уже й доктори наук. Для мене Олена Байрак була першим учителем у вищій школі, другом. Усім, що вмію, що знаю, на 80 відсотків завдячую саме їй. Сьогодні біостаціонар «Лучки», який вона так любила, – важливий адміністративно-науковий центр парку «Нижньоворсклянський», ми хочемо, щоб це був обласний еколого-просвітницький центр», – розповіла Наталія Смоляр.
Другу премію у цій номінації отримала керівник навчальної біологічної практики учнівської молоді на базі адміністративно-наукового центру РЛП «Нижньоворсклянський» уже згадувана Тетяна Біляєва. «Упродовж двох десятиліть я приводжу сюди дітей на екологічну практику. Є учні, які їдуть у Лучки й по кілька разів поспіль, бо хочуть ще більше побачити, зрозуміти, навчитися. Ходимо на екскурсії, вчимося спілкуватися з природою, знаходити спільну мову з товаришами, самостійно облаштовувати й вести побут», – поділилася вона.
Третьою премією, за рішенням журі, нагороджений керівник Худоліївського шкільного лісництва Семенівської районної ради, провідний фахівець із туризму Національного природного парку «Нижньосульський» Микола Козлов. За плечима в цього бадьорого усміхненого чоловіка – 30 нелегких літ лісівницького стажу, але й сьогодні, на 74-му році, він – у строю активних захисників природи й хоче віддати шану тим, хто торував цю дорогу до нього. «Нинішнього року Худоліївському шкільному лісництву – 40 літ. Тож хочеться згадати нашого першого керівника, мого наставника й друга Івана Васильовича Івахна. Дуже підтримують нас Лубенський лісгосп і Посульське лісництво. Будиночок шкільного лісництва зведений прямо в лісі, біля прекрасного озера Судевське, тут відбуваються і теоретичні, і практичні заняття. Загалом дитячими руками протягом 40 років висаджено 105 гектарів молодого лісу. А якщо додати ще й працю дорослих (нам же активно допомагають жителі всіх сусідніх сіл), то ця площа збільшується аж до 225 гектарів. Так само дуже активно педагогічні й учнівські колективи відгукуються на акції, започатковані еколого-просвітницьким центром Національного природного парку «Нижньосульський». Це 21 школа з довколишніх сіл на території Полтавської і Черкаської областей», – розповів Микола Козлов. Окремо він пригадав, як Олена Байрак спроєктувала в Худоліївці дендропарк, як домовлялася з різними розсадниками про посадковий матеріал для закладання нових скверів, алей випускників біля шкіл, щоб кожен учень подбав про живу й гіллясту про себе пам’ять…
Почесною грамотою обласної ради з нагрудним знаком на урочистостях нагородили кандидата біологічних наук, засновника та директора Науково-дослідної природоохоронної установи «Хорольський ботанічний сад» Володимира Красовського. Нагороджена почесною грамотою обласної ради кандидат біологічних наук, позаштатний дендролог, керівник екологічних та мікологічних екскурсій Ірина Беседіна закликала учасників зібрання поміркувати про те, що просвітництво – це не робота, а стан душі й поклик серця, що результати такого виховання помітні не відразу, але вони неодмінно з’являються.

У кожному подиху

Ніби дзвінкі кришталеві струмки в теплі спогади друзів про Олену Байрак прибували-переливалися її проникливі бардівські мелодії. Це звучали аудіозаписи. Нинішній голова журі її улюбленого Всеукраїнського екологічного фестивалю «Лель», педагог і композитор Володимир Раковський нагадав, що в межах мистецького дійства засновано премію імені Олени Байрак за кращу авторську пісню та премію імені відомого звукорежисера Петра Сливки – друга й творчого однодумця Олени Миколаївни – за народну пісню. Особливо зворушливо пам’ять про творчу пару, яка трагічно загинула взимку 2018 року, увічнили у Криворудському дендропарку, де, як розповів їхній добрий товариш, голова Полтавського регіонального відділення Міжнародної громадської організації «Українська секція міжнародної поліцейської асоціації» полковник запасу Олександр Телик, посадили два деревця – символічні Явір і Яворину.
Гість із Кобеляцького району, засновник ботанічного заказника місцевого значення «Драбинівка» Іван Шевель пригадав, яким плідним був для його дітища 2006 рік, коли разом з Оленою Байрак вдалося провести кількадесят екскурсій цією мальовничою місциною. Восени Іван Михайлович планує запросити друзів-природолюбів на презентацію другого видання книги про заказник «Драбинівка», присвяченого пам’яті Олени Миколаївни. Із ними ж на урочистостях ділився й наболілими клопотами: через бюрократичну паперову тяганину гальмується процес і з розширенням території заказника, і з підвищенням його статусу.
На завершення урочистого дійства директорка видавництва «Дивосвіт», з яким тісно співпрацювала Олена Байрак, Ганна Грибан розповіла про справи з підготовкою книги спогадів про відому краянку. Наразі матеріали надали близько 40 авторів. Усі вболівають, щоб видання було гідним вшанування пам’яті непересічної особистості – солідним за обсягом, в кольорі. Втім уже зрозуміло, що без активнішої спонсорської підтримки наразі цього не зробити.
Тож відгукніться, панове меценати. Збагніть, що і в життєдайному кисні, яким ми дихаємо щодня, й у чарах квітування природи є частинка душі паркобудівничої Олени Байрак.

Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий