Зелену цибулю – на цілорічний конвеєр

Зелену цибулю – на цілорічний конвеєр

У природі зустрічається близько 400 видів цибулі, з них лише декілька відомі в культурі: ріпчаста, батун, слизун, різанець, порей, запашна, черемша, ускун, багатоярусна та ін. Крім ріпчастої цибулі, всі вони малопоширені, вирощують їх мало, переважно на присадибних ділянках. Тим часом, організувавши конвеєрне вирощування різних видів цибулі, зелене перо можна отримувати з ранньої весни, коли ще немає інших овочів у відкритому грунті, до пізньої осені. Їх також доцільно використовувати для вигонки в осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди в закритому грунті та в кімнатних умовах.

Багаторічні види цибулі – холодо- і морозостійкі рослини, добре переносять суворі зими, починають відростати відразу після танення снігу. Їх вирощують як цінні їстивні, лікарські, декоративні рослини та медоноси. У зоні лівобережного Лісостепу України найбільш поширені в культурі батун, слизун і різанець.
Висока лікувальна цінність цих видів цибулі зумовлена їхнім багатим хімічним складом, який залежить від виду та сорту рослин, типу грунту, удобрення, технології вирощування і погодно-кліматичних умов року. Це пряно-смакові овочеві культури, які поліпшують смак і засвоюваність їжі, а також широко використовуються в медицині.
Вживання зеленого пера стимулює виділення шлункового соку і жовчі, посилює перистальтику кишок, знищує хвороботворні бактерії і сприяє розвитку нормальної кишкової флори, згубно діє на аскарид і гостриків, розширює кровоносні судини, знижує кров’яний тиск, збільшує амплітуду та сповільнює ритм серцевих скорочень, стимулює утворення гемоглобіну.
Цибуля-батун, слизун і різанець – хороший засіб для збудження статевого потягу і збільшення виробництва сперми при гіпертрофії простати. Крім того, їх можна використовувати для профілактики грипу, при кашлі, бронхіті та коклюші. Як кровоочисний засіб їх вживають при фурункулах і різних висипах на шкірі.
На відміну від ріпчастої цибулі, крім високого вмісту аскорбінової кислоти (60–100 мг %), зелене перо батуна, слизуна й різанця містить каротин (4–8 мг %), який значною мірою впливає на процеси росту організму, зір, стан шкіри, слизових оболонок, волосся. Лікарі стверджують, що за його нестачі знижується стійкість організму людини до інфекційних захворювань, а також до утворення каменів у жовчному і сечовому міхурах.
Профілактичні властивості цибулі завжди цінували усі народи світу. Досить згадати використання її як предметів культу в античні часи і середньовіччі. Крім обов’язкового вживання в їжу, амулети з цибулі й часнику носили навіть королі.

Батун

Багаторічна трав’яниста сизувато-зелена цибулинна рослина родини лілійних. Цибулина несправжня, довгаста, 2–5 см завдовжки, з прозорими білуватими обгортками. Стебло (квіткова стрілка) безлисте, пряме, 60–90 см заввишки, тригранне або напівциліндричне, порожнисте. Листки трубчасті, великі, схожі на листя ріпчастої цибулі. Квітки правильні, двостатеві, зеленувато-білого кольору, зібрані в зонтикоподібне суцвіття. Цвіте у травні-червні. Плід – коробочка. Вага 1000 насінин – 2,3–2,5 г. Схожість зберігає 2–3 роки.
Батун вирощують в однорічній і багаторічній культурі. У першому випадку оптимальна норма висіву – 25 кг/га, ширина міжрядь – 45 см, в другому – відповідно 10–12 кг/га і 70 см. Висівати доцільно в декілька термінів, з квітня до серпня. Коли сіють навесні, масові сходи з’являються на 10–20-й, влітку – 6–12-й день, залежно від погодно-кліматичних умов року. Оптимальна глибина висіву – 2–3 см. Якщо посіяти глибше, натягу основи підсім’ядольного коліна недостатньо, щоб витягти насінину з грунту, тож часто на поверхню витягуються корінці, що призводить до загибелі сходів. Перші 10 листків залежно від погодних умов з’являються через кожних 8–10, наступні – через 2–5 днів. До кінця вегетації рослини першого року життя утворюють 15–25 листків і до 2–5 гілок.
Сіяння у декілька термінів дає можливість отримувати зелене перо з ранньої весни до пізньої осені.
Для насінництва й отримання високих урожаїв зеленого пера доцільно використовувати плантації рослин 2–4-річного віку. Надалі посіви зріджуються, внаслідок чого зменшується урожай. І навіть за ретельного догляду проростають багаторічні бур’яни між корінням цибулі, з якими надто важко боротися.
Починаючи з другого року життя, можна зрізувати перо. У зоні лівобережного Лісостепу України батун добре переносить 2–3 зрізування. Листя стає грубим через 1,5–2 місяці після відростання і за тривалої нестачі вологи в грунті. На насінниках зрізувати листя небажано.
У батуна ранніх термінів висіву дві «хвилі» росту листя – навесні та в кінці літа, після достигання насіння. Після частих (4–5) зрізувань стрілкування підсилюється, і рослини зацвітають знову.
В осінньо-зимовий і зимово-весняний періоди батун 2–4-річного віку можна використовувати на вигонку в закритому грунті і в кімнатних умовах. З квадратного метра площі за один раз вдається одержати 15–25 кг пера.
Існує три підвиди, декілька різновидностей і екотипів цибулі- батун. Вони відрізняються швидкістю гілкування та кількістю листя, морозостійкістю й скоростиглістю. В нашій країні найбільш поширені такі сорти: Апрєльський 12, Майський 7, Салатний 35, Грибовський 21.

Слизун

Багаторічна трав’яниста цибулинна рослина родини лілійних. Дуже поширена на Алтаї, де росте на луках і кам’янистих схилах гір. Цибулина у нього несправжня, циліндрична, 2–3 см завдовжки, вкрита сухими білими пергаментними лусочками. Цибулини прикріплюються денцем до гілок кореневища, від них відходять корені, які, густо переплітаючись, проникають на глибину 60–80 см.
Листки у слизуна плоскі, довжиною 25–50 см, із заокругленим кінчиком, гостро-гіркого смаку, із запахом часнику. Вони соковиті, на відміну від іншої цибулі, не грубішають і зберігають високі смакові якості з ранньої весни до пізньої осені. Листя після зрізування до 5–7 днів зберігає хороший смак.
За період вегетації рослини першого року життя утворюють 2–3 стебла і 15–20 листків довжиною 25–32 см. У наступні роки гілкування й утворення листя відбуваються більш інтенсивно.
Стрілкується слизун на 30–40 днів пізніше, ніж батун. Це дає можливість подовжити строк використання зеленого пера. Стебло (квіткова стрілка) безлисте, заввишкм 30–35 см, пряме, округло-чотиригранне, соковите, до закінчення цвітіння набуває дерев’янистої консистенції.
Суцвіття – зонтик. Квітки двостатеві, рожево-фіолетового кольору. Плід – коробочка. Вага 1000 насінин –1,9–2,6 г. Схожість зберігає 2–4 роки. Відразу після танення снігу слизун починає відростати і товарної придатності набуває в першій-другій декадах травня.
Розмножується насінням або поділом кущів. Оптимальна норма висіву при однорічному використанні – 27–30 кг/га з шириною міжрядь 45 см, багаторічному – 8–12 кг/га, ширина міжрядь – 70 см. Глибина загортання насіння – 2–3 см. Коли розмножують вегетативним способом, достатньо маточної ділянки розміром 0,02–0,03 га на гектар промислових насаджень.
Для конвеєрного вирощування зеленого пера протягом вегетації насіння можна висівати з квітня до серпня. Кращий термін висіву – весняний, у цьому випадку продукція готова до реалізації 10–15 травня наступного року.
Плантації слизуна доцільно використовувати 4–5 років. Рослини інтенсивно ростуть і розвиваються на вологих і достатньо дренованих, структурних, середніх за механічним складом, незапливаючих грунтах. Важкі глинисті й кислі грунти непридатні. На піщаних слизун росте, але схильний до підвищеного стрілкування. Невибагливий до умов освітлення і в природі часто зустрічається в затінку.

Різанець

Багаторічна трав’яниста цибулинна рослина родини лілійних. Часто зустрічається в дикому вигляді у Приураллі, в Центральній Азії, Японії, Прибалтиці. Несправжні цибулини довгасті, 2–3 см завдовжки, з прозорими білими обгортками, прикріплені до кореневища денцем. На відміну від батуна й слизуна, дуже гілкується. На третій рік життя утворює 80–90 гілок. Рослини створюють щільну дернину, глушать бур’яни і практично не потерпають від них.
Листки трубчасті, тонкі, темно-зеленого кольору, висотою 40–50 см. Мають високі смакові якості і відростають відразу, як тільки-но зійде сніг.
Стебло (квіткова стрілка) має висоту 40–70 см, діаметр – 0,4–0,5 см, пряме, циліндричне. Коли достигає насіння, стрілка ламається й кришиться.
Суцвіття у різанця – напівкулястий зонтик, витягнутий до вершини, діаметром до 5 см. Квітки фіолетового кольору, з приємним запахом. Зацвітає дуже рано, через 35–40 днів після початку відростання. Період цвітіння – 20–25 днів. Різанець широко використовують не тільки як цінну овочеву культуру, а й у декоративному садівництві. Існують декоративні форми різанця – Бордюрний і Московський. Плід – коробочка. Вага 1000 насінин – 0,8–1,9 г. Насіння зберігає схожість 2–3 роки.
Розмножують різанець насінням та поділом кущів. Оптимальна норма висіву насіння за однорічного використання – 20 кг/га, ширина міжрядь – 45 см, за багаторічного – відповідно 7–10 кг/га і 70 см. Глибина загортання насіння – 1,5–2 см.
Для одержання зеленого пера з ранньої весни до пізньої осені висівати різанець доцільно в декілька строків (з квітня до серпня). За вегетативного розмноження його висаджують у квітні-травні, серпні–жовтні.
З листопада і до лютого зелене перо можна отримувати із захищеного грунту та в кімнатних умовах. Для вирощування зеленого пера найкраще використовувати сорти сибірської групи: Московський скоростиглий, Сибірський, Азіатський.

Кандидат сільськогосподарських наук,
професор кафедри рослинництва
Полтавської державної аграрної академії Т. О. Бєлова.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий