Земля вмивається сльозами...

Земля вмивається сльозами…

У Верховній Раді на розгляді проект закону про ринок землі. У зв’язку з цим пригадалася цитата із твору «Fata morgana»: «Плачуть голі дерева, плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли усміхнеться. Де небо? Де сонце?». Ці слова Михайла Коцюбинського хочеться лише трохи уточнити: стріхи тепер, слава Богу, не солом’яні, але покрівлі будинків, які недостатньо обігріваються, часто плачуть від холоду. А як же у 80-х роках минулого століття раділи люди, коли проводили газ, збираючи останні копійки, щоб газифікувати, утеплити оселі, щоб були чистенькі руки й чавунчики в господині, щоб відпочивати взимку біля телевізора всією сім’єю в легкому одязі. Тепер газ багатьом через дорожнечу стає недоступним. Тож і вирубуються лісосмуги, які насаджувались для захисту землі від суховіїв.
Земля вмивається сльозами, бо може втратити справжніх господарів, які на ній виросли, її плекають і моляться за неї.
Тепер у того, за кого голосували, який обіцяв, що зможе все, що вмить покладе край епосі бідності, мало що виходить. Радники-порадники натхнення не додають. То що ж? Позбудемось її, матінки-землі!!! Але ж рідну матір не продають. Тих же, хто зобижає батька-матір, життя суворо карає.
Природні ресурси – земля, вода, ліси – є всенародним надбанням. Якщо продаватимуть землю, то ми повернемось у часи кріпацтва, наймитування, безпросвітних злиднів.
Я, як колишній депутат сільської ради та Полтавської районної ради, не можу бути байдужою до того, що тепер відбувається у нашій Україні. Селяни, якщо продасте землю, вам же ніде буде випасати корівок, кізок, овечок та навіть гусей. Прошу вас, відстоюйте свої права на здешевлення енергоносіїв, на право володіння землею, споконвіку, з дід-прадіда нашою землею.
Як донька агрономів, лауреатка медалі ВДНГ, у минулому колгоспниця, вболіваючи, чи правильно, що я проти продажу найродючішої у світі землі, цікавилася думкою з цього приводу у багатьох мешканців Полтавського району, області, міст Харкова, Сум. Усі мої респонденти проти продажу землі сільськогосподарського призначення. Один лише сумно зауважив, що земля вже продана…
На власному досвіді відчула, як обдурили нас при купівлі акцій підприємств. Вклали на приватизацію гроші, а в підсумку повернули нам копійки, заявивши: «Ви тепер не акціонери». Та що говорити, коли навіть керівник підприємства не став власником. Босом став керівник ще вищий, з Києва, ставши депутатом Верховної Ради. Не повертається язик назвати його народним.
Власники паїв, будьте обережні, обачні. Агрохолдинги можуть вам запропонувати за символічну ціну викупити паї. А чи не краще пайовикам об’єднатись? У нас, здавалося б, якимось чином до пори, коли знову завели стару шарманку про продаж сільгоспугідь, стабілізувалася ситуація із землею, створені фермерські господарства, подекуди – кооперативи. Землю бажаючим господарювати на ній слід наділяти в розумних межах, а не так, як практикується і пропонується: одним – десятки-сотні гектарів, іншим – кілька гектарів.
Люди, поважайте себе й любіть матінку-землю. Пишіть, телефонуйте, нагадуйте владі про свої права, гуртуйтесь! Не станьмо, як колись наші прадіди, кріпаками на рідній землі!

Олеся Іванівна КАЛІНІЧУК.
Полтавський район.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий