Зерно в коморі – нагорода за роботу

Зерно в коморі – нагорода за роботу

Цієї гарячої для хліборобів пори керівник ФГ «Урожай» Іван Стрюк затримався в кабінеті на прохання виконавчого директора громадської організації «Асоціація фермерів і приватних землевласників» Тетяни Чердак. А за хвилину вже всі були на території виробничої бази.
– Хоч природа й посилала різні випробування, але професіоналізм, працелюбність наших трударів дозволили виростити й зібрати хороший урожай, – сказав Іван Якович, розглядаючи зерно нового врожаю, завезеного в складські приміщення.
Правду кажуть, що урожай не той, що в полі, а той, що в коморі. Тоді про жнивну кампанію можна говорити в минулому часі. Але розслаблятися рано: останні роки були несприятливими для пізніх культур.
***
ФГ «Урожай» – яскравий приклад того, що хліборобському роду немає переводу. Ідея фермерства належить Якову Степановичу Стрюку (світла йому пам’ять). Було це в 1994 році. Тоді й зареєстровано фермерське господарство. А в 2000 році батько передав свою справу сину Івану, який уже мав досвід роботи після закінчення Полтавського сільськогосподарського інституту. Фермерство стало сімейною справою: поряд з Іваном Яковичем завжди була дружина, діти.
Син Володимир розповів:
– Уже з 8 класу я знав, що навчатимусь за спеціальністю «Інженер-механік». Услід за дитячими іграшками в моє життя прийшли справжні трактори, комбайни. ФГ «Урожай» більш упевнено ставало на «ноги», оновлювало машинно-тракторний парк. Усе це відбувалося на моїх очах. Мені цікаво було посидіти за кермом, поспостерігати за роботою механізаторів.
Володимир Стрюк закінчив інститут, став дипломованим спеціалістом. Трохи попрацював у Полтаві, але при першій нагоді поспішав у Бутенки, цікавився усім, що відбувається на полях, як працює техніка… І «земне тяжіння» виявилось сильнішим від міського життя.
Повернувся Володимир Іванович до рідної землі, до звичних хліборобських справ. Звісно, у ФГ «Урожай» доручили йому займатись обов’язками інженера-механіка, бути Івану Яковичу правою рукою у вирішенні всіх питань.
З часом з’явилось бажання створити своє фермерське господарство. Подав заяву й отримав позитивну відповідь. ФГ назвав у честь старшої доньки – «Дарія С». Господарюють спільно з батьком, вирощують традиційні культури – озиму пшеницю, ячмінь, озимий ріпак, кукурудзу, соняшник, сою. Було в Стрюка-молодшого прагнення поекспериментувати, внести в сівозміну ще одну культуру. Іван Якович спочатку переконував, що цього не варто робити, а потім подумав, що син повинен вчитися самостійно ухвалювати рішення. Як кажуть, власні помилки – найкращий учитель.
Цьогоріч у сівозміні вперше за останні роки з’явився горох.
– Наступного року площу однозначно збільшимо. Це хороший попередник під пшеницю. Пам’ятаю з власного досвіду, коли пшениці збирали по 50 центнерів з гектара, а посіяної по гороховищу (той самий сорт) – по 70 центнерів.
Озима пшениця займала 150-гектарну площу.
– Традиційно сіємо вітчизняні сорти, яким підходять наші землі. Даємо все, що радить наука: підживлюємо, обробляємо, що виливається у чималеньку суму витрат. Надії на врожай були інші, але прийшла спека, рослини «підгоріли». Ніби й колос гарний був, а зерно – щупле. На круг зібрали по 50 центнерів. Купили насіння нових сортів (еліту), щоб зробити сортопоновлення.
Ранній ячмінь вирощують у фермерському господарстві заради пайовиків, які бажають отримати таке зерно в рахунок орендної плати. Не складається в останні роки ситуація із озимим ріпаком.
– Через відсутність вологи в осінній період у 2019 році взагалі не наважились сіяти. У 2020 році погодні умови не набагато різнились, тому засіяли ріпаком незначну площу. Із зими посіви вийшли слабкими, отож їх відразу підживили. Зібрали із середньою врожайністю 30 центнерів з гектара і відразу вирішили продати, оскільки господарська діяльність потребувала обігових коштів.
– За кілька метрів – комбінат хлібопродуктів. Але приймати в нас ріпак відмовились. Довелось шукати інше підприємство, укладати договір. Умови нас влаштовують, але ж транспортні затрати… Одна справа – поряд елеватор, і зовсім інша – в Дніпропетровській області.
***
За всіма центнерами, тоннами, гектарами – праця механізаторів, комбайнерів.
– У нас усі заслуговують на подяку за свій труд, любов до хліборобського ремесла. Це – Віталій Стогній, Володимир Конєв, Володимир Педченко, Віталій і Дмитро Стрюки, Ігор Березка, Роман Бойко та інші. Одні мають чималий досвід, інші прийшли з училища, але колектив склався хороший: сумлінні, відповідальні, надійні. Те саме можу сказати про Сергія Дикого, який «опікується» зерноочисним комплексом. І, звісно, головна роль у веденні рослинницької галузі – окрім товарних посівів, вирощуємо демоділянки кукурудзи й соняшнику – належить агроному Олександру Сердюку, якому постійно треба стежити за новинками – як у питанні сортів, гібридів, так і засобів захисту рослин, співпраці з різними фірмами.
У планах ФГ «Урожай» на цей рік – дещо оновити технічний парк. Зробили попередню оплату за два трактори «Джон Дір». Є інші плани, але все залежить від урожайності не тільки ранніх, а й пізніх культур, закупівельної ціни та ін.
***
Фермер Іван Стрюк думає не тільки про день прийдешній, а й майбутній. Отож на порядку денному – створення робочих місць у зимовий період.
– Для утримання тваринництва в нас немає умов. Та й ціни на тваринницьку продукцію не мотивують. Але ж треба людей чимось зайняти, адже служба зайнятості може відмовитись ставити людей на тимчасовий облік як безробітних. І в нас повинна бути альтернатива.
Ще один важливий момент у роботі фермерського господарства – розрахунок із власниками земельних часток (паїв).
– Ми платимо орендну плату в розмірі 15 відсотків, у цьому році підняли до 19 відсотків. Це – не враховуючи витрат на заробітну плату, податки, збори, послуги пайовикам з обробітку присадибних ділянок, які ми надаємо за символічну ціну. Головне, щоб погода й держава були надійними партнерами хліборобів: перша посприяла у вирощенні й збиранні врожаю, а друга встановлювала справедливі ціни на сільгосппродукцію. І тоді будемо і з хлібом, і з виплаченими податками…

Наталя ПУЗИНА.

Поділися:

Добавить комментарий