Женьшень – тонізуючий засіб

Женьшень – тонізуючий засіб

«Женьшень – давно відомий лікувальний засіб, тому хочеться дізнатися про нього більше».
С.Є.ІВАНЮК.

Женьшень (корінь життя, людина-корінь; женьшень; Раnах ginseng, синоніми: P. schin-seng, P. chin-seng) – багаторічна трав’яниста рослина родини аралієвих. Коренева система женьшеню складається з короткого вертикального кореневища (так званої шийки) і власне кореня. Корінь – жовтувато-білий, товстий, м’ясистий, малогалузистий, часто буває схожий на фігуру людини (звідси й друга назва рослини). Стебло тонке, прямостояче, гладеньке, всередині порожнє, 30–70 сантиметрів заввишки, на верхівці увінчане розеткою з 2–5, а інколи й 6 листків. Листки черешкові, пальчастоп’ятискладні. Листочки оберненоовальні, по краю – пилчасті. Квітки двостатеві, білі, іноді ніжно-рожеві, зібрані у верхівковий одиничний зонтик. Плід – соковита яскраво-червона кістянка. Цвіте у червні. Плоди достигають у серпні.
У дикому стані женьшень трапляється у глухій тайзі на Далекому Сході. Садоводи-аматори з успіхом вирощують женьшень на грядках.
Для виготовлення ліків використовують корінь женьшеню. Найсприятливішим періодом збирання його є перша половина серпня, коли рослину легко знайти за червоними плодами. Після достигання плодів корінь стає твердішим і витривалішим для зберігання в сирому стані. Зібрані в цей час корені й у терапевтичному відношенні вважаються найповноціннішими.
Викопують їх за допомогою дерев’яних, металевих або кістяних паличок, стежачи за тим, щоб не відірвати від кореня «шийку» і не ушкодити бічні й додаткові корені. Викопаний корінь старанно очищають м’якою сухою щіточкою від землі (мити не можна), відрізують надземну частину, кладуть в обкладену мохом середньої вологості коробочку з кори, засипають землею, яку беруть з того місця, де ріс женьшень, і в такому вигляді доставляють на приймальний пункт.
Зберігати коріння в сирому стані можна не більше п’яти діб. Для тривалого зберігання корені сушать на сонці, одержуючи таким чином сировину під назвою «біле коріння». Товсті корені перед сушінням розрізують на пластинки.
Якщо перед сушінням корені витримати годину над киплячою водою, то таку сировину називають «червоним корінням». Вважається, що в ньому біологічно активних речовин міститься майже вдвоє більше. Зберігають сировину в щільно закритих банках або поліетиленових мішках у сухому місці.
У коренях женьшеню містяться тритерпенові глікозиди (панаксозиди А, В, С, Д, Е, F, G), ефірна олія (0,05–0,25 %), вітаміни С, В1, і В2, пектинові речовини, крохмаль, сахароза, жирні кислоти, макро- та мікроелементи (залізо, фосфор, сірка, марганець, алюміній, кремній і ще деякі) та інші речовини.
Вважається, що носієм фармакологічної дії женьшеню є складний комплекс близьких за своїми властивостями глікозидів. Незважаючи на те, що женьшень застосовують широко і з давніх-давен, докладне вивчення різних його препаратів на різних видах лабораторних тварин було проведено лише в останні 50 років.
Встановлено що женьшень діє як синергіст відомих стимуляторів і є фізіологічним антагоністом деяких наркотиків (барбітуратів, хлорал гідрату, етилового спирту).
Галенові препарати рослини посилюють процеси збудження в нейронах кори та в стовбурових відділах головного мозку й поліпшують рефлекторну діяльність тварин. В експерименті встановлено, що препарати посилюють працездатність і зменшують втому при великих фізичних навантаженнях і стресі.
Ефект женьшеню на організм значною мірою залежить від дози, яка використовується. В малих дозах він посилює збудження і знижує гальмівні процеси, а в великих – навпаки: посилює гальмівні процеси. Препарати женьшеню в експерименті стимулюють синтез ядерних рибонуклеїнових кислот і РНК-полімерази печінки, збільшують синтез дезоксирибонуклеїнової кислоти, білка, рибонуклеїнової кислоти і ліпідів у клітинах кісткового мозку, підвищують рівень АМФ у надниркових залозах і вміст оксикортикостероїдів у плазмі крові. І взагалі мають широкий загальнофармакологічний вплив на різні обмінні процеси у тварин.
Женьшень виявляє широку загальнофармакологічну дію на організм людини. В клінічних умовах його застосовують для лікування і профілактики різних захворювань центральної нервової системи, для підвищення рівня працездатності організму і його опірності до стресових ситуацій.
Женьшень – це адаптогенний тонізуючий засіб. Його використовують при нервовому й фізичному виснаженні, анемії, неврастенії, істерії, астенічних станах, зумовлених різними захворюваннями (діабетом, туберкульозом, малярією тощо), в період одужання після різних складних хірургічних втручань, при підвищеному і зниженому тиску, для поліпшення діяльності серцево-судинної системи, як імуностимулятор при вірусному гепатиті та як засіб, що знижує вміст цукру в організмі при діабеті, для лікування статевих розладів, атеросклерозу та гастритів різного походження.
При використанні препаратів женьшеню помічено певну сезонність його дії. Використання його восени і взимку дає найбільший ефект.
Внутрішньо вживають настойку женьшеню – по 15–25 крапель тричі на день до їди; порошки або таблетки, вкриті оболонкою, – по 0,15–0,3 г тричі на день. настойку домашнього приготування (10–15 г сухого подрібненого коріння на 500 мл горілки настоюють 2 тижні) п’ють по 1 столовій ложці 2–3 рази на день.
При тривалому вживанні женьшеню й передозуванні у хворих з’являються побічні явища: безсоння, головний біль, серцебиття та біль у ділянці серця, депресія і зниження статевої активності. Тому необхідно дозу добирати індивідуально.
В останні роки дослідники описали синдром абстиненції, який з’являється приблизно у 10 відсотків людей при тривалому використанні настойки женьшеню. Причину цих явищ не зовсім з’ясовано, однак немає сумніву, що використання женьшеню та інших адаптогенів рослинного походження потребує лікарського нагляду.
Не рекомендується застосовувати женьшень при гострих інфекційних захворюваннях.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий