Жінка-лідерка,  успішна науковиця,  берегиня родини…

Жінка-лідерка, успішна науковиця, берегиня родини…

Доктор педагогічних наук, професор, декан факультету фізичної культури та спорту Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Ліна Рибалко – родом із Кобеляк. Якою був шлях Ліни Миколаївни до високих наукових знань і посад, ми вирішили дізнатися з перших уст. Можливо, її приклад надихне тих, хто ще тільки мріє про наукову, викладацьку стезю.

«Корінна кобелячанка, народилася в звичайній сім’ї, ходила в дитсадок, навчалася в другій школі. Класними керівниками були Василь Петренко, Зіна Козлова (світла їм пам’ять). У випускних класах – Валентина Маляренко, – розповіла Ліна Рибалко. – Клас у нас був дружний, активний. Часто проводили свята, культурно-масові заходи. І чомусь так повелося, що мені доручали чоловічі ролі. Мабуть, за мою неспокійну вдачу.
Коли в 9-му класі на уроці української мови учителька запропонувала написати твір на тему «Ким я уявляю своїх однокласників у дорослому житті», то і несподівано, і дивно було дізнатись, що мені пророкують творчу професію – актриси, до того ж комедійного жанру».
У самої Ліни Рибалко були інші плани. Старша сестра Неля мріяла про медичний вуз, тож і молодшу зацікавила лікарська професія. Відповідно найбільше уваги школярка приділяла таким предметам, як хімія і біологія.
Дві спроби старшої сестри стати студенткою медичного вузу не увінчалися успіхом. Неля з червоним дипломом закінчила Кременчуцьке медичне училище, і вся її трудова біографія пов’язана з медициною.
«Мама, Ніна Іларіонівна, якось обмовилася, що в медичний, мабуть, нам не поступити, – згадує Ліна Миколаївна. – А вчителька Ніна Бородавка (світла їй пам’ять), яка вела гурток «Юний педагог», зустрівши мене в коридорі школи, запитала: «Ліно, а чому ти не ходиш на гурток?». Я пояснила, що планую вступати в медичний, а у відповідь почула: «Я тебе бачу вчителькою».
Не можна сказати, що ці слова відразу змусили дівчину змінити плани, але вона їздила з іншими школярами на батьківщину Сухомлинського, більше цікавилась тонкощами педагогічної праці. А коли однокласниці записались на підготовчі курси при Полтавському педінституті, батьки порадили й Ліні їздити з ними.
***
По закінченнІ школи із срібною медаллю дівчина подала документи на природничий факультет Полтавського педагогічного інституту, який готував учителів хімії і біології. Та, на жаль, абітурієнтці не вистачило одного бала, щоб стати студенткою… З’явився час не тільки підготуватись теоретично, а й на практиці познайомитись із педагогічною діяльністю: Ліна Рибалко влаштувалась на роботу старшою вожатою Кіровської восьмирічки. Тут захоплення біологією ще більше посилилось завдяки вчителю Якову Постольнику, який умів зацікавити не тільки школярів, а й колег на відкритих уроках.
У 1993 році Ліна Рибалко стала студенткою омріяного вузу. Її обрали старостою групи. Навчатись було цікаво, тож з першого й до останнього курсу мала лише відмінні оцінки.
«Під керівництвом кандидата біологічних наук Лариси Орлової ми, студенти, проводили біологічні дослідження на полях Оржицького, Миргородського районів. Вивчали флору, збирали гербарії, описували їх. На основі досліджень писали курсові роботи. Дипломна теж була пов’язана з темою рослинництва», – ділиться спогадами Ліна Миколаївна.
Інститут Ліна Рибалко закінчила з відзнакою. Та вдячна вона альма-матер не лише за високі знання і цікаве студентське життя, а й за зустріч зі своїм майбутнім чоловіком.
***
«З чоловіком навчались в одному вузі, але спеціалізація в нього дещо інша – «Фізкультура/біологія». У кінці четвертого курсу одружилися. Продовженням нашої родини стала донька Таня. Тепер вона вже й сама мама, нещодавно подарувала нам онучку Мілану».
Тетяна вибрала юриспруденцію – закінчила Харківський юридичний університет імені Ярослава Мудрого, працювала викладачем Полтавського коледжу економіки і права. У доньці Ліна Рибалко «побачила» своє повторення, саму себе на початку трудової діяльності.
По закінченні вузу Ліні Миколаївні запропонували залишитися в університеті на посаді асистента кафедри зоології. Через два роки працювала методистом заочної форми навчання.
«На одній із наукових конференцій відбулася зустріч з академіком Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України Вірою Ільченко, в співавторстві з якою підготували 10 підручників з біології для 6–11 класів та з природознавства для 5–6 класів, а також навчальні посібники для вчителів, студентів», – розповіла Ліна Рибалко.
***
П’ятнадцять років трудової діяльності Ліни Миколаївни пов’язані з Інститутом педагогіки НАПН України – працювала науковим співробітником, старшим науковим співробітником. У 2008 році захистила кандидатську дисертацію на тему «Наступність у формуванні цілісних знань про живу природу в учнів 5–7 класів» і здобула науковий ступінь кандидата педагогічних наук. Далі було навчання в докторантурі Інституту педагогіки НАПН України і захист докторської дисертації. У 2015 році Ліні Рибалко було присвоєно науковий ступінь доктора педагогічних наук.
«Мене запросили на посаду наукового співробітника відділу біологічної, хімічної та фізичної освіти Інституту педагогіки НАПН України, – продовжує Ліна Рибалко. – Пропозиція, звісно, була цікава, але ж житла в Києві не було, сім’я залишилась у Полтаві. Вистачило на пів року: жити на два міста важко. Тому було прийнято рішення повернутись у Полтаву».
Пошуки роботи привели до Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, а співбесіда з ректором Володимиром Онищенком завершилась тим, що Ліні Миколаївні запропонували посаду доцента кафедри фізичного виховання, спорту та здоров’я людини цього університету. У 2019 році професор Ліна Рибалко очолила кафедру фізичної культури та спорту, а з липня 2021 року стала деканом факультету фізичної культури та спорту Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».
Ліна Рибалко належить до категорії тих особистостей, які не лише навчають інших, а й самі постійно навчаються, діляться з колегами й студентами новою інформацією. Так, у 2019 році вона пройшла міжнародне стажування в рамках програми «Erasmus + Progrsmme of the European Union» при Академії фізичного виховання ім. Є. Кукучки (Катовіце), Інституті спорту (Варшава), Польському паралімпійському комітеті, а також стажування в Прикарпатському національному університеті. Навчалась у магістратурі Харківської гуманітарно-педагогічної академії за спеціальністю «Фізична культура і спорт».
Звісно, посада декана – це відповідальність не за одну кафедру, як було раніше, а за чотири. «Ми продовжуємо працювати над акредитацією нових спеціальностей. – розповідає Ліна Миколаївна. – Нині є такі, як «Фізична культура і спорт», «Фізична терапія, ерготерапія», «Дошкільна освіта», «Практичний психолог».
Загалом для студентів в університеті створена чудова матеріальна база: як навчальна, так і спортивна (зали, майданчики, лабораторії). Прекрасні умови й у студентському гуртожитку».
***
Ліна Рибалко продовжує наполегливо займатись науковою роботою, вона є автором (співавтором) понад 200 наукових і навчально-методичних робіт, членом спеціальної вченої ради. За сумлінне виконання професійних обов’язків, активну позицію неодноразово нагороджувалась почесними відзнаками.
Та Ліна Миколаївна – не лише науковець, вона – дружина, мама, бабуся, а ще – донька, сестра, тьотя, і суто жіночих обов’язків її ніхто не позбавляв…
«Люблю кухню: і готувати, і консервувати, зізнається вона. – Невдовзі повернеться чоловік, який працює за контрактом тренером по гандболу в Америці. Він – майстер спорту України по гандболу. Та найбільше часу, звісно, хотілося б приділяти онучці: це – сонечко, яке дарує стільки радості й позитиву!»
Ліна Рибалко не уявляє свого життя без турботи про братів наших менших. Вдома у неї аж четверо котиків-пухнастиків. Причому всі тваринки були підібрані на вулиці – проліковані, врятовані від бездомного життя. І це для Ліни Миколаївни – ще одна нагода засвідчити свою любов до природи і всього живого.

Наталя ПУЗИНА
Редактор Кобеляцької газети “Колос”

Добавить комментарий