Життєдайний ковток  чистої води

Життєдайний ковток чистої води

В Україні доступ до централізованого водопостачання має в кращому випадку лише третина сільського населення. Дві третини користуються власними джерелами водопостачання, і, як зазначають екологи, нині ситуація в державі критична: дефіцит питної води спостерігається у всіх регіонах. Полтавщина, яку ще не так давно можна було назвати відносно благополучною у цьому сенсі, також потерпає від відсутності водогонів та придатної води в криницях. Кожна громада намагається розв’язати цю проблему, але, на жаль, вдається далеко не всім…

Лохвичани можуть радіти. У них прокладають новий водогін. Як розповіли в міській раді, до нього вже планують приєднатися мінімум 160 будинків. Відповідно до проєктно-кошторисної документації загальна довжина водомережі становить 3 кілометри 620 метрів. На сьогодні комунальним підприємством «Лохвиця-сервіс», яке є виконавцем робіт, прокладено 2 км 500 м труб, протяжність підготовленої траншеї становить 2 км 800 м. Найближчим часом мешканці села Погарщина нарешті позбудуться наболілої проблеми – відсутність води в колодязях – та зможуть користуватися послугою централізованого водопостачання.
У Гадяцькій громаді також активно взялися розв’язувати проблему з відсутністю питної води в селах ТГ. Приміром, в Оснягах водонапірна вежа в аварійному стані, а водопровідна мережа, яка проходить через територію молочнотоварної ферми, пошкоджена, труби зношені. Тож Гадяцька міська рада ініціювала звернення до різних інстанцій з проханням включити об’єкт «Реконструкція водопровідної вежі (заміна) та водопровідної мережі в селі Осняги по вулиці Комарова, 26-А, Гадяцької міської територіальної громади» до переліку об’єктів, на які будуть спрямовані кошти відповідно до програми «Питна вода Полтавщини». А поки немає «бюджетних» грошей, керівництво громади вирішило розпочинати ремонт власними силами. Наразі вже викопана траншея під нову водопровідну мережу силами комунального підприємства «Добробут».
Варто зауважити, що на саму програму «Питна вода Полтавщини», термін дії якої був продовжений ще на цей рік, депутати спрямували 19 мільйонів гривень. А за п’ять останніх років на поліпшення якості питної води було спрямовано понад 80 мільйонів гривень з обласного бюджету. На перший погляд, сума чимала, якщо не рахувати те, що вартість прокладання 100 метрів труби, за ринковими розцінками, стартує від 1 мільйона гривень. До того ж чиновники наполегливо радять громадам організовувати відновлення водогонів за принципом співфінансування 50/50 відсотків. І в пошуках «своїх» п’ятдесяти відсотків писати звернення, брати позики, вдаватися до спеціалізованих грантів. А вже потім самостійно шукати кошти у громаді. Якщо, звісно, вони там є. В Опішнянській і Решетилівській громадах знайшлися. Хоча, на жаль, не буває бочки меду без ложки дьогтю. В Опішні триває будівництво водогону, але, як зауважив очільник громади Микола Різник, розв’язанням проблеми з водопостачанням мав би займатися Полтававодоканал, адже населення сплачує гроші за воду саме цьому комунальному підприємству Полтавської обласної ради. Свого часу в громаді порушувалося питання передачі його на баланс ОТГ, але опішняни отримали відмову. Селищна рада погодилася допомогти водоканалу й виділила 1,5 мільйона гривень зі свого бюджету.
Доля незаможних громад значно складніша. Вже не перший рік в умовах дефіциту питної води живуть мешканці невеликого села Щасливе, що на Чутівщині. Не те щоб її зовсім не було, але основні джерела водопостачання – старі криниці – влітку пересихають. Єдина водонапірна башта – у непридатному стані. Місцеві жителі зверталися з цієї проблемою до обласної влади… Програма «Питна вода Полтавщини» на цей рік передбачала її часткове розв’язання. Для покращення ситуації було виділено 375 тисяч гривень. Навіть для початку робіт – крапля в морі. Єдине, що на них можна зробити, – поглибити колодязі чи пробурити кілька нових свердловин. Про капітальний ремонт башти і водомережі можна буде говорити лише тоді, коли знайдуться кошти для співфінансування у місцевому бюджеті. А поки що їх немає. Якщо проводити водопровід, так би мовити, «в складчину», то на плечі місцевих жителів (а переважно це пенсіонери) ляже непосильна фінансова ноша. Виходить, селянам поки що й мріяти не треба про такі блага цивілізації, як гарячий душ, проточна вода, теплий туалет.
Ще одне перспективне «фінансове» джерело для місцевих громад – Бюджет участі чи конкурс екологічних громадських ініціатив. Досить часто ідеї активістів стосуються покращення водопостачання своїх населених пунктів. Приміром, жителі Кратової Говтви, що неподалік Диканьки, цьогоріч вперше взяли участь у конкурсі екологічних громадських ініціатив Полтавської області з проектом, спрямованим на модернізацію застарілого водогону.
Інша назріла проблема – суттєве зниження якості води по всій державі. Відносно чистою залишається вона лише в артезіанських свердловинах, а ті горизонти, які наймасовіше використовує для потреб населення, як правило, не відповідають нормам за багатьма показниками. Загалом для Полтавщини головною проблемою залишається високий вміст у «сільській» воді фтору та нітратів. Експертка громадської організації «Екодія», яка займається моніторингом стану питних вод на території України, говорить, що все більше господарів, особливо заможних, відмовляються від користування криницями, бо це загрожує здоров’ю. Тому починають шукати індивідуальні рішення, бурять глибокі свердловини. Проте це далеко не завжди кращий вихід. Подекуди навіть на достатній глибині вода досить забруднена.
***
«Чистої води і ніякої біди» – це народне побажання нині надзвичайно актуальне. Але ж хто каламутить воду і хто в ній ловить рибку?.. Сьогочасна вигода може обернутися довготривалою бідою. І тоді вже мало допоможуть навіть найглибші свердловини.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий