Життя, присвячене вихованцям

Життя, присвячене вихованцям

Жанетта Донченко – тренер з великого тенісу – відзначила вісімдесятиліття

Полтавщина споконвічно славиться талановитими краянами. Проте будь-яка школа – наукова, творча чи спортивна – починається з особистості вчителя, який власним прикладом та настановами виховує нові покоління. Полтавським тенісистам дуже пощастило зі своїм тренером – Жанеттою Донченко, на ювілей до якої нещодавно з ближніх і далеких світів завітали її вдячні вихованці.

Безперечно, вони вже не ті юнаки і дівчата, які стрімголов летіли зранку на тренування до своєї наставниці. Багато хто й сам став професійним тренером, давши путівку в професійний спорт десяткам талановитих вихованців. Проте у кожного в душі залишилась тепла згадка про своє дитинство і радість тренувань під керівництвом Жанетти Донченко.
Так, один із її учнів, Володимир Одуд, що давно мешкає із родиною у США, не міг пропустити ювілей наставниці й подолав тисячі кілометрів, щоб привітати її зі святом. Згадуючи дитинство, Володимир зазначив, що перше знайомство із великим тенісом та майбутнім тренером відбулось, коли він навчався у четвертому класі школи. На той момент він вже встиг спробувати свої сили в акробатиці та легкій атлетиці. Перше ж тренування з тенісу дуже сподобалось хлопцеві, оскільки, окрім спеціальних вправ, тренер значну увагу приділяла загальнофізичній підготовці спортсменів, закладаючи їм необхідну базу для занять будь-яким іншим видом спорту. За два роки Володимир перейшов до занять боротьбою і, до речі, став майстром спорту СРСР у трьох дисциплінах (з вільної боротьби, дзюдо та самбо). Далі він і сам працював тренером, проте завжди із вдячністю згадував час, проведений у секції пані Жанетти, фізичну та морально-вольову підготовку, яку вона надавала кожному своєму вихованцю, як завжди вчила їх боротися до останнього, не здаватися, не відступати перед труднощами. Ці настанови допомогли Володимиру і під час його подальших тренувань з боротьби, і під час служби в армії.
Інший вихованець Жанетти Донченко, Сергій Базавлук, розповів, що потрапив на тренування завдяки своєму однокласнику Миколі Іщенку, який до того вже давно займався у секції з великого тенісу та встиг досягти успіху з цього виду спорту. Тренування одразу сподобалися Сергієві не лише специфікою самої гри, а й через чуйне ставлення тренера до своїх учнів. Пані Жанетта приділяла значну увагу всебічному розвитку особистості вихованців, прищеплюючи їм справжні людські якості, такі необхідні у подальшому дорослому житті, спонукала гарно навчатися, читати книжки. Не менше знадобилася у подальшому житті і загальнофізична підготовка. Так, коли Сергій Базавлук вступив до Полтавського інженерно-технічного університету, йому не було рівних серед однокурсників у легкоатлетичних дисциплінах, оскільки пані Жанетта не допускала своїх вихованців до тренувань, поки вони не пробіжать мінімум три круги навколо стадіону. Неодноразово ставали у пригоді ці навички й під час служби в армії, а перемоги на різноманітних змаганнях навіть дозволяли періодично отримувати звільнення та їздити додому. З вдячністю згадував Сергій Базавлук тренування у Жанетти Донченко, і коли вже розпочав активну професійну діяльність, пов’язану із будівництвом виробничих споруд.
Не лише у прозі, а й у віршах привітала свою наставницю гостя урочистого заходу Ірина Колтакова, яка є учасником літературно-мистецького об’єднання «Українська хвиля». Пані Ірина протягом тривалого часу працювала викладачем фізичної культури Глухівського педагогічного інституту, а надалі – шкільним учителем, регулярно згадуючи мудрі поради Жанетти Донченко, що неодноразово ставали у пригоді в її педагогічній практиці. Тепер вона працює тренером-інструктором спортивного клубу «Гармонія». На її професійний шлях значний вплив мав приклад улюбленого тренера, оскільки саме її енергія та любов до своєї справи надихнули більшість вихованців мріяти й собі про подальшу тренерську роботу. До речі, вся родина Ірини спортивна. Її чоловік Володимир Колтаков очолює Глухівський волейбольний клуб імені Костянтина Реви. Старший син Фелікс – майстер спорту України, заслужений тренер України з пауерліфтингу, а молодший син Микола – майстер спорту України міжнародного класу з пауерліфтингу, чемпіон світу з цього виду спорту, спортивний журналіст, якого кілька років поспіль визнають одним з кращих спортивних фотокореспондентів України. Продовжують їхню справу й онуки. Старший Іван уже став чемпіоном України з жиму штанги лежачі, менші також долучилися до занять спортом.
Розповідаючи про свого тренера і наставника Жанетту Донченко, пані Ірина згадала яскравий момент, який повною мірою характеризує професійність ювілярки, її відданість своїй тренерській роботі. Перед відповідальною зустріччю полтавських тенісистів із донецькою командою їхній тренер літаком вирушила до Донецька та ретельно проаналізувала стиль гри кожного суперника. Таким чином її вихованці, готуючись до Спартакіади України, достеменно знали, як грати проти будь-якого донецького тенісиста. Не дивно, що вони здобули приголомшливу перемогу, яка стала справжньою сенсацією у світі українського великого тенісу.
Слова вдячності своєму тренеру висловив гість з Кременчука Юрій Ільїн, який колись прийшов на тренування завдяки своєму братові. Він був приємно вражений підходом Жанетти Донченко до тренувального процесу, різнобічністю занять та кількістю вправ. Вже у ті часи вони навіть переглядали тематичні відеоматеріали з грою відомих тенісистів. Ентузіазм і любов до спорту, які переповнювали пані Жанетту, передалися і її учням, які буквально жили великим тенісом і тренуваннями. Звісно, натхненні розповідями присутніх, ми поспілкувалися з самою ювіляркою.
Як розповіла пані Жанетта, активним способом життя вона захоплювалась із дитинства. Більше полюбляла товаришувати з хлопцями, ніж з дівчатами, тож і розділяла хлопчачі захоплення – футбол, лижі, ковзани. Навіть грала із хлопчаками в лямгу (свинцева куля обтягується шкірою та використовується як м’яч). А потім, коли пішла до школи, то відчувала себе впевненішою за своїх однолітків, значно переважаючи їх у фізичному розвитку. Жанетту одразу помітили тренери та забрали до дитячої спортивної школи займатися легкою атлетикою. Вона була п’ятиборцем, що допомогло ще більше розвитися фізично, а також загартувати морально-вольові якості. Стала рекордсменкою області та входила до збірної команди України зі стрибків у довжину. Це дало необхідний фундамент для подальших занять великим тенісом і тренерської роботи. Саме ці навики передавала й кожному своєму вихованцю.
Дружня атмосфера панувала увесь час спілкування за святковим столом. А неймовірно гарний торт у вигляді тенісного корту, майстерно виготовлений полтавськими кондитерами, додавав святкового настрою, вкотре нагадуючи про спорт, який об’єднав колись усіх у велику та дружню родину.

Катерина САВЕЛЬЄВА
Журналіст

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий