Зимові груші – мрія кожного господаря

Зимові груші – мрія кожного господаря

Груша – дуже цінна плодова культура. Після яблуні вона посідає друге місце в структурі плодово-ягідних насаджень України. Наявність великої кількості сортів різних строків достигання дозволяє мати свіжі плоди протягом 8–10 місяців, а при зберіганні їх у холодильниках – протягом року.
Особливою популярністю зараз користуються зимові сорти груш. Раніше їх було обмаль, в основному переважали літні й осінні сорти, які не мали достатнього періоду споживання і, як правило, швидко псувались як на дереві, так і на землі. З надходженням нових зимових сортів з країн далекого зарубіжжя їх арсенал нині значно поповнився достойними новинками. Хочу розповісти про кращі з кращих серед зимових сортів, які вже не один рік ростуть і плодоносять на моїй ділянці.
Сніжинка (Дельбараю) – ранньозимовий сорт. Вага плоду – 300–400 г, деякі можуть бути і до 1 кг. М’якоть біла, соковита, масляниста, з тонким ароматом, десертна. Дерево зимостійке, дуже скороплідне, високоврожайне.
Дегустаційна оцінка – 4,6–4,8 бала. Стиглість плодів настає в кінці жовтня, споживати можна через 2 тижні після збирання. У холодильнику плоди зберігаються до літа, в умовах без штучного охолодження – 30–45 днів. Користується попитом у садівників-аматорів.
Еріка – новий зимовий сорт. Плоди вагою 200–300 г, конічні, зелено-жовті, соковиті, солодко-винного смаку. Сорт дуже скороплідний і урожайний, високотоварний, імунний, зимостійкий.
Тающая – ранньозимовий сорт. Він невибагливий до умов вирощування, характеризується досить високою зимостійкістю, імунний до хвороб.
Плоди дуже великі, злегка ребристі, середня вага 370–400 г, максимальна – 920 г (перший урожай порадував мене 750-грамовими плодами). Шкірочка тонка, гладенька, при повному достиганні вона стає зеленувато-жовтою. М’якоть кремова, соковита, масляниста, тане в роті, смак насичений, гармонійний, солодкий із помірною кислинкою. Дегустаційна оцінка – 4,7–4,9 бала. Плоди достигають у кінці вересня. Незважаючи на великі розміри, вони міцно тримаються на дереві. У звичайних умовах плоди зберігаються до кінця листопада, у холодильнику при температурі –10 °С – до кінця січня. Товарність і транспортабельність дуже високі – 95–97%.
Яблунівська – сорт скороплідний, зимостійкий, імунний до хвороб, середня маса плодів – 220–250 г. Шкірочка тонка, але міцна, світло-жовта у споживчій стиглості. М’якоть щільна, масляниста, ніжна, кисло-солодка. Дегустаційна оцінка – 4,6–4,8 бала. Споживча стиглість настає на початку грудня. У холодильнику можуть зберігатися до березня.
Марія – дуже скороплідний, високоврожайний, імунний до хвороб, зимостійкий. Плоди дуже великі, одномірні, з гладенькою поверхнею, середня вага – 240 г, максимальна – 420 г. М’якоть кремова, соковита, масляниста, відмінного кисло-солодкого смаку. Дегустаційна оцінка – 4,7–4,8 бала. В умовах без штучного охолодження зберігаються до лютого, в холодильнику – до травня.
Серед зимової групи сортів Марія є лідером із врожайності й одним із найкращих зимових сортів. У садівників-аматорів користується надзвичайною популярністю завдяки значній кількості позитивних властивостей: високої якості плодів, імунності, пізнього цвітіння.
* * *
Усі сорти груш містять велику кількість цукру (6–16%), органічні кислоти (0,1–0,3%), дубильні та пектинові речовини, клітковину (до 0,4%), каротин, азотисті речовини, вітаміни А, В, Р, РР та інші.
Плоди груші мають менше цукру, ніж яблуні, але ж і менше кислоти, тому здаються солодшими.
Груші – цінний продукт харчування і разом із різними частинами дерева широко використовуються в народній та нетрадиційній медицині для підтримання нормального функціонування організму, профілактики і лікування різних недуг.
За своїми біологічними особливостями, у порівнянні з кісточковими або навіть яблунею, груша є пізньоплідною породою. Щоб істотно прискорити її скороплідність, я, по-перше, використовую напівкарликову підщепу ВА-29, а по-друге, застосовую агротехнічні заходи, що впливають на крону, зокрема такі, як відгинання, скручування та деформація гілок, тому мої сорти груш починають плодоносити з третього, четвертого року після садіння і родять щорічно.

Іван ДЗИГОРА,
вчений агроном.
с. Оникеєве Маловисківського району
Кіровоградської області.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий