Золотиста смородина

Золотиста смородина

У світі налічується понад 140 видів смородини. Але більшість із них становлять інтерес переважно для вчених. І все ж один малопоширений вид заслуговує на те, щоб його поселили в саду. Йдеться про смородину золотисту (не плутати з білою). Завдяки своїм біологічним особливостям і господарським якостям вона чудово доповнює та урізноманітнює асортимент вітамінних ягід.

Міркуйте самі: дехто через алергію не може вживати плоди чорної смородини і порічки. Ягоди ж золотистої таких неприємностей не спричиняють навіть дітям. Через своє північне походження чорна смородина і порічки не витримують посухи, тому в умовах сухого жаркого літа, та ще й на піщаному ґрунті, отримати хороший урожай проблематично. Золотиста смородина до екстремальних умов стійка і непогано плодоносить щороку.
Від снігу до снігу смородина золотиста є окрасою саду. Під час цвітіння за красою з нею навряд чи може конкурувати більшість декоративних культур. Завдяки численним яскраво-жовтим квіткам її кущ здається золотим, що і дало назву виду. І після цвітіння смородина золотиста не втрачає декоративності: на гілках розгортаються листочки оригінальної форми, що нагадують листя агрусу. В середині літа кущ знову причепурюється, на цей раз плодами. Ягоди овальні, блискучі, жовтого, червоного, чорного або бурого забарвлення, вагою близько 1 г. І, нарешті, восени, коли все в природі згасає, тьмяніє, золотиста смородина привертає до себе погляд красою оранжево-червоного, а згодом – пурпурного вбрання.
За різноманітністю хімічного складу плоди смородини золотистої можуть змагатися з плодами інших ягідних культур. У них багато пектинових і дубильних речовин, цукрів, лимонної, яблучної і янтарної кислот, вітамінів С, В і каротину. З її ягід виходять смачні соки, варення, джеми, вино. Компот зі смородини золотистої чудово вгамовує спрагу в літню спеку.
Це листопадний чагарник заввишки близько 2,5 м. Плодоносить щороку, починаючи з другого після висаджування. Дорослий кущ дає не менше 4,5–5 кг ягід. На одному місці без зниження продуктивності може рости мінімум 15 років.
Смородина золотиста невибаглива до умов вирощування, зокрема і до ґрунтів. Не любить лише важких глинистих і застою води.
Не боїться суворої зими. Це пояснюється здатністю виду зберігати глибокий спокій під час довготривалих потеплінь у холодний період. Стійка ця культура й до ранньовесняних приморозків у період цвітіння.
Крім того, смородина золотиста не має шкідників і хвороб. Це вагомий аргумент на її користь: не потрібно застосовувати засоби захисту рослин, витрачати гроші на закупівлю дорогих пестицидів, труїти свій організм; можна без побоювання розміщувати в саду пасіку. Розмножується смородина золотиста дуже легко: здерев’янілими живцями, кореневими відводками, діленням куща. Можна отримати молоді рослинки, висіявши насіння восени на глибину 0,5–1 см. Схожість дуже висока. Сіянці починають плодоносити на 3–4-й рік, одержані вегетативно саджанці – на 2-й.
Смородину золотисту доцільно використовувати як підщепи для агрусу і порічок при вирощуванні їх у штамбовій формі. На відміну від йошти такі підщепи не підмерзають.
Переносити саджанці на постійне місце в саду можна восени до настання морозів і навесні до розпускання листя. Місце для неї краще вибирати освітлене: хоча вона мириться із затіненням, на сонці плоди виростають усе ж смачніші й більші.
«Сільські вісті».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий