Зоряні орбіти і земне тяжіння

Зоряні орбіти і земне тяжіння

З нагоди Міжнародного дня польоту людини в космос у Полтавському музеї авіації і космонавтики відкрито виставку пам’яті космонавта Павла Поповича, Почесного громадянина Полтави.

Організатори назвали її «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю…». Це слова з пісні, яку Павло Попович заспівав, пролітаючи над Землею. Автор слів – поет-романтик початку ХІХ століття Михайло Петренко. Пісня стала народною, як і космонавт, який не забув про свій народ на навколоземній орбіті.
Експозицію присвятили двічі Герою Радянського Союзу, генерал-майору авіації, кандидату технічних наук, космонавту №4 в СРСР, першому українцю, який бачив Землю з космосу, – Павлу Романовичу Поповичу.
На виставці презентовані світлини з музейних фондів та особистого архіву колишнього наукового співробітника музею Сильвестра Шафарчука. Можна побачити Павла Поповича в скафандрі перед стартом, у навчальному класі разом із Юрієм Гагаріним, на футбольному полі, з родиною на відпочинку… А також – його зустрічі на полтавській землі: з працівниками ПТМЗ, алмазного заводу, з хором «Лтава» в міському Будинку культури. Як почесному громадянину міста йому вручали рушник на щастя у полтавському театрі.
Вперше презентований парадний кітель космонавта. Представлені й дарунки Павла Поповича музею – речі та пристрої, що побували на навколоземній орбіті.

Зоряні орбіти і земне тяжіння
Виставку, присвячену Павлу Поповичу, відкривають директор музею авіації і космонавтики Андрій Пушкарьов і завідуюча сектором музею Марина Окара.

Уродженець Київської області Павло Попович виріс у простій родині, з дитинства мріяв про небо.
– Дивлячись на літаки, що піднімались у повітря з військового аеродрому, він дуже хотів побачити рідний Узин з висоти пташиного польоту. Вступив до ремісничого училища й отримав кваліфікацію столяра першого розряду, – зазначила ведуча заходу, співробітниця музею Марина Окара. – Навчався в технікумі й одночасно займався в аероклубі, згодом закінчив Качинське авіаційне училище. Через кілька років йому запропонували пройти сувору комісію для відбору льотчиків до польотів у космос… Павло Попович мав гарний голос, дуже любив співати. Завдяки йому першою піснею, яка пролунала з космосу, стала українська пісня «Дивлюсь я на небо…».
Своє синівське ставлення до рідної землі Павло Романович показав у «Пісні про космос», яку сам склав:
Космос моему открылся взору,
Где пути Гагарин проложил,
Только без днепровского простора
Ничего б я в жизни не свершил!
Він був першим, хто прибув у загін космонавтів. Став учасником першого в світі групового космічного польоту у серпні 1962 року, коли на кораблі «Восток-3» злетів Андріян Ніколаєв, а «Восток-4» пілотував Павло Попович. Під час цього польоту більше 55 років тому також уперше був проведений сеанс радіозв’язку між екіпажами кораблів у космосі. Вийшовши в ефір, він заспівав пісню про сокола…
Другий польот Павло Попович здійснив у липні 1974-го.
Він був вірним другом першого космонавта планети – Юрія Гагаріна, у їхніх долях – багато спільного: важке воєнне дитинство в окупації, ремісниче училище, технікум, аероклуб, школа льотчиків-випробувачів… Про це також згадували на заході.
На відкриття виставки завітали музейники, краєзнавці, колекціонери, ветерани авіації, ветерани космодрому Байконур, полтавці, які особисто знали Павла Поповича.
Фонди музею поповнилися новими тематичними речами. Приміром, керівник Полтавської міської організації ветеранів космодрому Байконур Вероніка Шостак принесла в дарунок закладу календар з портретом космонавта Леоніда Каденюка та вимпел із зображенням ракети, очевидцем запуску якої вона була. Голова Полтавського осередку громадської організації «Студреспубліка» Олег Слизько презентував перший номер газети «Нова республіка» з ексклюзивним інтерв’ю з Леонідом Каденюком.
Завершилося дійство показом документального телефільму «Павло Попович: земне і зоряне життя», створеного 2009 року телерадіокомпанією «Лтава».

Ганна ЯЛОВЕГІНА
«Зоря Полтавщини»

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий