Зоряний шлях  Георгія Берегового

Зоряний шлях Георгія Берегового

Виповнюється сто років від дня народження Георгія Тимофійовича Берегового – підкорювача космосу, який з’явився на світ у селі Федорівка Карлівського району 15 квітня 1921-го. Науковим співробітникам Полтавського музею авіації і космонавтики неодноразово випадала приємна нагода спілкуватися з космонавтом, а також бувати у нього вдома у Зоряному містечку. Георгій Береговий прожив яскраве життя, наполегливо йшов до своєї мети, був щирим з людьми.
Пропонуємо увазі читачів «Зорі Полтавщини» розповіді про кілька яскравих епізодів із героїчної біографії космонавта з полтавським корінням.

Заради участі у космічному польоті навчився плавати й схуд на 10 кілограмів

Зоряний шлях  Георгія БереговогоКоли Георгій Береговий прийшов у загін космонавтів, за плечима у нього була Друга світова війна, 168 бойових вильотів, за які був удостоєний звання Героя Радянського Союзу, військово-повітряна академія, складна і небезпечна робота льотчика-випробувача, сотні годин, проведених наодинці з новими літаками…
Шлях до загону космонавтів складався дуже непросто. Першою перепоною став вік. Здебільшого «у космос» відбирали молодих людей до 30 років, а Береговому на той час було вже за 40. Але він твердо вирішив пов’язати свою долю з космонавтикою, де можна застосувати досвід льотчика-випробувача. Пройшло два роки очікувань, перш ніж 43-річний пілот був зарахований до загону космонавтів і розпочав тренування. Спочатку Береговому у Центрі підготовки космонавтів було нелегко, деякі молоді колеги з певною іронією дивилися на літнього, на їхній погляд, льотчика. До того ж Георгій Береговий мав міцну статуру, важив 90 кілограмів. Це для космонавта забагато. Георгій приходив у спортзал або на бігову доріжку раніше за інших, а йшов пізніше за всіх. Після наполегливих тренувань і дієти вдалося скинути 10 кілограмів, а показники артеріального тиску та пульсу стали такі, як у 25-річного атлета.
Курс підготовки льотчиків-космонавтів включав стрибки з парашутом. Такі вправи дають навички, котрі знадобляться впродовж усього часу польоту на космічному кораблі. У стані вільного падіння майбутній космонавт вчиться орієнтуватися у просторі, відпрацьовує координацію рухів в умовах, близьких до стану невагомості. З парашутом Береговий мав справу і раніше. Однак якщо тоді мета була одна – приземлитися, то тепер найбільш цікавим на тренуваннях став не момент приземлення, а саме вільне падіння до моменту розкриття парашута. Цим курсанти і займалися. Тренувалися у затяжних стрибках, балансуючи руками і ногами, примушуючи своє тіло набувати ті якості, котрі необхідні у кабіні космічного корабля в умовах невагомості.
На відміну від американців радянські космонавти здійснювали посадку не на воду, а на землю. Але ж не виключена ситуація, при якій сідати довелося б в океан чи море, адже ніхто не знає, коли й над яким районом Землі на космічному кораблі може виникнути аварійна ситуація. З урахуванням цього майбутнім космонавтам влаштовували так звані «випробовування на виживання». І тут виникла інша проблема – Береговий не вмів плавати. Дехто вважав, що примусити себе у віці понад 40 років подолати страх перед водною стихією практично неможливо. Але він зміг. Навчився плавати, коли подолав свої «гідрофобії».
А ще було випробування у сурдокамері. Десять діб повного усамітнення і тиші. Успіх або провал залежав від індивідуальних особливостей психіки конкретної людини, таємниці якої ані їй самій, ані найсучаснішій медицині повністю розкрити поки що так і не вдалося. Та він впорався і з цим – випробування закінчилися успішно. Центрифуга, термокамера, барокамера і, звичайно, навчання, вивчення теорії. Напевне, ніколи раніше Береговий не жив так різнопланово і цікаво. Він йшов до своєї мети, яка визначила його долю.

Приборкання «Союзу»

У другій половині шістдесятих років минулого століття у радянській космонавтиці розпочалася темна смуга. 1966-го помер Сергій Корольов. Роботи над новим кораблем «Союз» гальмувалися, конкуренти-американці стрімко випереджали. Уряд квапив конструкторів, ті поспішали, що призводило до нових помилок. Три перші безпілотні кораблі нової серії «Союз» через вади у конструкції зазнали аварій. Було очевидно, що корабель до пілотованого польоту не готовий. І все ж 23 квітня 1967 року з метою випробувань, відпрацювання систем і елементів конструкції був запущений «Cоюз-1», пілотом якого став Володимир Комаров. Він повністю виконав складну, насичену багатьма експериментами, роботу у космосі. Під час спуску «Союз-1» успішно пройшов щільні шари атмосфери, однак внаслідок збою у роботі парашутної системи, що стався за сім кілометрів від поверхні планети, спусковий апарат на величезній швидкості врізався у землю. Володимир Комаров загинув… Та наслідком поспіху із запуском була не лише смерть космонавта, а й фактична призупинка програми пілотованих польотів…
Та зрозуміло, що на Землі «навчити літати» космічний апарат неможливо. Конструктори і технологи ретельно дослідили причини катастрофи корабля «Союз-1». Надійність парашутної системи була підвищена. Після доопрацювань і удосконалень випробування відновили. Але «добро» на пілотований політ певний час ніхто не наважувався давати. Невдачі підкосили рішучість і впевненість, що панувала у радянській космонавтиці на початку 1960-х, та все ж необхідно було діяти. Й у жовтні 1968 року в космос відправилися безпілотний «Союз-2» і «Союз-3» з космонавтом на борту, який мав перевірити роботу систем і конструкцій, відпрацювати зближення і маневрування та провести стиковку кораблів у космосі. Пілотом «Союзу-3» був призначений Георгій Береговий, адже він мав величезний досвід льотчика-випробувача.
«Союз-3» стартував з космодрому Байконур 26 жовтня 1968 року (до речі, саме у цей день 1944 року указом Президії Верховної Ради СРСР Георгій Береговий був вперше удостоєний звання Героя Радянського Союзу за бойові польоти під час війни). 47-річний Георгій Тимофійович Береговий на той момент був найстаршим підкорювачем космосу на планеті Земля.
Старт пройшов успішно, але на орбіті не все пішло за планом. На самому початку польоту Береговий мав провести радіопошук і стиковку із «Союзом-2», до того ж провести її у тіні Землі. Зближення до 200 метрів пройшло нормально в автоматичному режимі, після чого другий етап проводився у режимі ручного керування. Коли відстань між «Союзами» зменшилася до кількох метрів, двигуни відключилися. Деякий час кораблі йшли поруч, а потім «Союз-2» почав «тікати». Береговий зробив ще кілька спроб стиковки, витративши практично все пальне, що було відведене на операцію, але успіху так і не досяг.
Причина з’ясувалася пізніше. Виявилося, що на стиковку «Союз-3» космонавт «заводив» у перевернутому на 180 градусів стані, точніше кажучи, «догори ногами». Власне, це була помилка не стільки Берегового, як, здебільшого, тих, хто планував політ, та медиків, які на той момент не мали достатніх відомостей про вплив невагомості. На перших витках польоту у космонавтів відбувається звикання вестибулярного апарату до умов невагомості, тому стиковка у ручному режимі, та ще й без зв’язку та на неосвітленій частині орбіти, була надзвичайно складним завданням. Але навіть така невдача виявилась корисною, адже лікарі й інженери врахували цей фактор у майбутньому, відтоді «ручну» стиковку планували лише на освітленій частині орбіти і через певний час, здебільшого на другу добу після старту.
Під час чотириденного польоту Георгій Береговий провів низку науково-дослідних експериментів у космосі, перевірив маневреність корабля, ефективність роботи автоматики. Він вперше проводив телевізійні репортажі з борту космічного корабля «Союз». Новий корабель відрізнявся від «Востоків» і «Восходів» не лише розмірами, внутрішнім об’ємом, новими конструктивними рішеннями бортових систем, а й відносним комфортом. Окрім кабіни з робочим кріслом, приладовими дошками, ручками керування, телеекраном, радіообладнанням для зв’язку із Землею і контейнером з недоторканим запасом води та їжі (на випадок, якщо приземлення відбудеться не там, де намічено), на «Союзі» був ще й орбітальний відсік, де, крім проведення різних наукових досліджень, космонавт міг відпочити, пообідати, розім’яти м’язи, поспати. За це корабель тоді назвали двокімнатною квартирою, що літає.
Світ із цікавістю спостерігав за польотом радянських космічних кораблів «Союз-2» і «Союз-3». Політ пілотованого корабля тривав 3 доби 22 години 50 хвилин і 45 секунд і завершився 30 жовтня 1968 року о 10 годині 25 хвилин, коли спусковий відсік успішно приземлився у казахстанському степу («Союз-2» повернувся на Землю на два дні раніше). Програму наукових і технічних досліджень, які проводив льотчик-космонавт Береговий, було завершено.
У листопаді 1968 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Георгій Береговий був нагороджений другою медаллю «Золота Зірка», вдруге удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Береговий став єдиним двічі Героєм Радянського Союзу, хто одержав першу «Золоту Зірку» за Другу світову війну, а другу – за політ у космос.
У кінці червня 1972 року Георгій Береговий очолив Центр підготовки космонавтів і керував ним упродовж 15 років, був автором багатьох наукових робіт з прикладної космонавтики, декількох книг спогадів. Він подарував Полтавському музею авіації і космонавтики багато особистих речей, фотографій, документів, своїх книг із дарчими написами, які нині можна побачити в експозиції музею.
Від редакції. На одному із спеціалізованих сайтів в Інтернеті нам вдалося знайти офіційне повідомлення Телеграфного Агентства Радянського Союзу (ТАРС) про день невдалої стиковки «Союза-2» і «Союза-3». У ньому зокрема йдеться:
«У процесі виведення і в польоті по орбіті космонавт виконав усі операції за заданою програмою, докладно доповідав про роботу систем корабля. Самопочуття льотчика-космонавта товариша Берегового Георгія Тимофійовича добре.
Відповідно до програми польоту на першому витку корабель «Союз-3» здійснював зближення з безпілотним кораблем «Союз-2». На першому етапі зближення до відстані 200 метрів здійснювалося автоматичною системою. Наступні операції по зближенню проводив льотчик-космонавт товариш Береговий з використанням системи ручного управління.
Корабель «Союз-2» був виведений 25 жовтня 1968 на орбіту штучного супутника Землі для проведення спільних експериментів з пілотованим кораблем «Союз-3″… З борту корабля «Союз-3″ велася телевізійна передача. За даними телеметричних вимірювань, бортові системи кораблів функціонують нормально…»
Як бачимо, про жодну нештатну ситуацію, та й взагалі спробу стиковки, радянським людям ТАРС не повідомляло. Про це стало відомо значно пізніше. Можливо, багато хто з тих, хто пам’ятає той запуск, сьогодні вперше дізнався про цю сторінку підкорення космосу…

Ольга РЯМОВА
Старший науковий співробітник Полтавського музею авіації і космонавтики

Поділися:

Добавить комментарий