«Зродились ми великої години…»

«Зродились ми великої години…»

Бойові традиції предків

Шість років тому, за Указом Президента України, в календарі державних свят з’явився День захисника України, який відзначається 14 жовтня. Збіг із днем великого православного свята – Покрови Пресвятої Богородиці – використаний свідомо, адже це є поверненням до українських традицій вшанування оборонців рідної землі минулих століть.
У 2014 році свято було встановлене на відзначення мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, прославлення військових традицій і звитяг українського народу.
У День захисника України вшановуємо сучасних захисників, які відстоюють суверенітет України у війні з російським агресором, та героїв різних епох нашої історії. Згадуємо загиблих вояків і дякуємо всім громадянам, які присвятили життя захисту Української держави.

Воїнство під заступництвом Богородиці

Наші предки залишили про себе пам’ять як про хоробрих воїнів. Військове мистецтво набуло значного рівня у часи Русі. Небесною Захисницею від ворогів на наших землях віддавна вважали Пресвяту Богородицю.
Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах на вияв вдячності Богові й Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що завдячує перемогами Богові й заступництву Пречистої Діви Марії.
Традиція вшанування покровительки війська зберігалася в українському козацтві. Свято Покрови було одним із найголовніших для козаків. Цього дня вони проводили ради, на яких обирали нового гетьмана чи старшин. За козацької доби військо було не лише армією, але й стало основою української держави.
Значного поширення культ Покрови набув і в Українській козацькій державі – Гетьманщині. У час правління гетьмана Івана Мазепи найактивніше розвивалося будівництво церков та іконописання, пов’язане із Покровою. Завдяки шанобливому ставленню козацтва до Покрови в народі це свято асоціюється з військовою честю, звитягою, мужністю, захистом рідної землі.

Козак, ройовий, чотар, бунчужний…

У добу Української революції 1917–1921 років відроджувалися традиції військово-козацької спільноти. Вони стали основою для розбудови збройних сил УНР, Української Держави та ЗУНР. Тодішнє політично-військове керівництво спиралося на військово-козацькі звичаї попередніх часів. Передусім це простежується в найменуваннях військових формацій.
Першим таким підрозділом став Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, створений у травні 1917 року. Згодом виникли формування, названі на честь видатних козацьких командирів – Петра Дорошенка, Максима Залізняка, Костя Гордієнка, Івана Мазепи. Козацький “відбиток” є й у таких назвах: Січові стрільці, Запорізька група, Сердюцька дивізія, Запорізька Січ, гайдамацькі полки та вільне козацтво.
Козацькі військові традиції в добу Української революції прослідковуються також у військовій символіці (стяги, відзнаки), назвах військової техніки (панцерні потяги “Хортиця”, “Запорожець”, “Полуботок” та інші), назвах кораблів (крейсер “Гетьман Іван Мазепа”, канонерський човен “Запорожець”).
Окремо слід згадати військову термінологію, якою послуговувалися для позначення рангів, посад і військово-структурних елементів: козак, ройовий, чотар, бунчужний, півсотенний, сотник, курінний, осавул, полковник, отаман бригади, отаман дивізії, отаман корпусу. Це відображалося в одностроях і зовнішньому вигляді вояків українських військових формацій тих часів: кашкет-“мазепинка”, чорні шапки з кольоровими шликами, черкески й інші елементи старовинного українського військового одягу. Часто бійці за зразком козаків голили голови, залишаючи лише, “оселедець”.
Історичним спадкоємцем козацької державності – Гетьманщини XVII–XVIII століть – став Гетьманат 1918 року. Тоді Українську Державу очолив Павло Скоропадський – “Його Ясновельможність Пан Гетьман”. Вже сама назва посади мала натяк на титулатуру козацької держави. Зв’язок із попереднім етапом державності підкреслювали форми документів, які видавав гетьман, – грамоти, закони, універсали. В часи Гетьманату була зроблена спроба відродити козацький стан.

У м’ясорубці воєн

У Другій світовій війні українці воювали в лавах Червоної, Української повстанської армій та в інших арміях держав антигітлерівського блоку. Уродженці різних куточків України й українці світу, котрі були в регулярних арміях чи ставали партизанами, служили у допоміжних формуваннях чи на передовій, пройшли усю війну чи загинули в боротьбі, пліч-о-пліч з іншими народами боролися проти нацизму.
Вояки Української повстанської армії брали до рук зброю, щоб захистити українців від обох тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Боролися за велику мету – відновлення української державності.
УПА також наслідувала козацькі військові традиції. Символічний день її створення – 14 жовтня 1942 року. Боротьба УПА була продовженням українського визвольного руху періоду Української революції 1917–1921 років, підпільно-бойової Української військової організації та Організації українських націоналістів 1920–1930-х років. Через лави УПА пройшло понад 100 тисяч осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона осіб.
У наш час українське військо стало однією з найбоєздатніших армій Європи, маючи за плечима понад 5 років досвіду боїв російсько-української війни. Збройні сили професіоналізувалися, перетворилися на справді важливу інституцію країни.
У боях із підрозділами російської регулярної армії та підконтрольних їм бойовиків постало якісно нове українське військо, що відіграє значну роль в українському суспільстві.

Мужній чин борців

Сьогодні Україна очищається від російського та радянського ідеологічного впливу, починає формувати пантеон своїх героїв. Сторіччя Української революції 1917–1921 років повернуло в суспільну свідомість мужній чин борців за незалежну Україну. В Україні почали з’являтися вулиці, меморіальні дошки, пам’ятники, присвячені цим подіям.
Загалом у Збройних силах України змінилося ставлення до героїв Української революції 1917–1921 років. З’явилися почесні назви частин, пов’язані з особами та подіями Української революції. У затвердженій у 2017 році новій уніформі й знаках розрізнення Збройних сил України використали окремі елементи однострою періоду 1917–1921 років. Найпомітніший – нарукавний тризуб. Нову форму почесної варти розробили за взірцем одностроїв Сердюцької дивізії часів гетьмана Скоропадського.
Нарукавний тризуб – це нарукавні знаки розрізнення, що носили на одностроях вояки Армії УНР і сам Головний отаман Симон Петлюра. “Тризуб матерчатий, фарби по родах зброї, форми по малюнку”, – йшлося в наказі 30 липня 1919 року. Простий, без деталізації, тризуб легко було виготовити в умовах безперервних бойових дій та невеликого і нестабільного тилу Армії УНР. Продовжуючи петлюрівські традиції, сучасні захисники України носять тризуби на рукавах одностроїв.
Від 2017 року офіційним головним убором Збройних сил України є “мазепинка”. Це головний убір із переднім клиноподібним розрізом, частина українського військового вбрання. Вона стилізовано наслідує вигляд козацьких головних уборів другої половини XVII століття, коли гетьманував Іван Мазепа. Саме так їх зображували на тогочасних портретах. “Мазепинки” почали носити Українські січові стрільці під час Першої світової війни. Згодом цей головний убір набув поширення в інших українських формаціях – Галицькій Армії, Карпатській Січі та УПА.
Сучасна українська армія береже бойові традиції предків та імена героїв – від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви на честь легендарних українських полководців та уславлених підрозділів минулого. Нагадаємо лише кілька: 24-та окрема механізована бригада (ОМБр) імені Короля Данила, 72-га ОМБр імені Чорних запорожців, 93-тя ОМБр “Холодний Яр”, 30-та ОМБр імені князя Костянтина Острозького, 55-та окрема артилерійська бригада (ОАБр) “Запорізька Січ”…
Гасло Української повстанської армії “Слава Україні! – Героям слава!” нині є офіційним вітанням у Збройних силах України. Патріотичними словами “Слава Україні!” почали вітатися вояки кінного дивізіону 1-го Запорізького полку Армії УНР. На це відповідали: “Козакам слава!”. Звертання “Слава Україні! – Героям слава!” затвердив навесні 1941 року ІІ Великий збір ОУН під проводом Степана Бандери. А 4 жовтня 2018 року Верховна Рада України схвалила вітання “Слава Україні! – Героям слава!” як офіційне в Збройних силах та у Національній поліції.
Відновлення питомо українських мілітарних традицій формує і у військовослужбовців, і в усього свідомого суспільства почуття особистої відповідальності за захист України.

За матеріалами офіційного сайта УІНП.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий