Звуки війни: як допомогти дитині  не боятися сирени й гуркоту

Звуки війни: як допомогти дитині не боятися сирени й гуркоту

Уже майже вісім місяців чимало українських дітей замість заспокійливої колискової чують гучні звуки сирени, що сповіщають про повітряну тривогу. Спеціалісти Міністерства охорони здоров’я запропонували дитячій та сімейній психологині, авторці книг із дитячої психології Світлані РОЙЗ надати батькам поради, як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги.

Алгоритм ефективної підтримки. Боятися того, що насправді лякає, – нормально. При цьому діти орієнтуються на реакцію дорослих і на те, як ми їм пояснюємо події; які дії пропонуємо. Тому маємо знати, що робити у подібних ситуаціях.
Щоб допомогти дитині впоратися зі страхом і навчити її без паніки реагувати на гучні звуки, як-то сирена чи гуркіт, психологиня Світлана Ройз радить діяти за наступним алгоритмом.
1. Нормалізація. Дорослий фіксує і пояснює дитині ситуацію: я бачу, що ти боїшся. Так, це ж дуже гучний і неприємний звук, який насправді лякає. Але коли ми чуємо сирену – це значить, що ЗСУ зафіксували загрозу і зараз її знешкоджують. Цей звук сповіщає, що про нашу безпеку дбають. І нам потрібно подбати про себе – тому ми йдемо в безпечне місце.
2. Підтримка. Важливо дати дитині сигнал про підтримку: я з тобою і буду з тобою увесь час. А далі – запропонувати дію: хочеш, я візьму тебе на руки/обійму, а ти візьмеш свою іграшку? Безпорадність – травматична, тому дитина має відчувати, що може вплинути на щось: тримати іграшку, піклуватися про тварину, взяти воду, рахувати кроки – це надаватиме їй відчуття своєї сили.
3. Завершення. Після того, як загроза минула, слід обов’язково наголосити на цьому. Скажіть дитині: «Все минулося. Ми в безпеці. Спасибі, ти був (була) таким сміливим, міцним. Ми чули так багато гучних звуків (їх можна назвати), але ми впорались».
Закцентуйте увагу дитини на її силі. Можна сказати, що пишаєтесь її стійкістю і тим, як вона піклувалася про свою іграшку, молодшого брата чи сестру, про себе самого, чітко виконувала ваші вказівки тощо.
Можна пограти в терапевтичну «гру»: розтерти вуха й уявити, що з них «висипається» в долоню чи на землю те, що їм заважає. Можна уявити себе собакою, який щойно вийшов із води і струшує з себе всю воду.
Далі «будуємо» місток до наступних дій: для цього запитуємо в дитини про те, що будемо робити далі, коли вийдемо з укриття.
Прості «практики», щоб зняти напругу аудіального каналу. Світлана Ройз також порадила кілька прийомів, які допоможуть відволіктися та знизити напругу, пов’язану з гучними звуками. Використовуйте їх відповідно до ситуації, можливостей та уподобань дитини.
Отож ви можете запропонувати дитині:
* співати пісні;
* послухати аудіоказку в навушниках;
* на кожну сирену промовляти дражнилки на російську армію – знецінювання і прояви вербальної агресії (дозволені батьками) допомагають дітям відреагувати емоції;
* помасажувати вуха (наче ми робимо масаж вух слонику) та простукати зону за вухами;
* застосувати дихальні практики з гучним видихом (можна робити видих із відкритим ротом);
* пограти в слоника, який обмахується вухами: прикладаємо долоні до вух – відкриваємо – закриваємо;
* пограти в «комашок» – одну з «псевдоагресивних» ігор: уявляємо, що в приміщенні багато комарів, і ловимо їх, плескаючи гучно в долоні, але не торкаючись інших гравців, а поруч із ними;
* викликати позіхання: проводимо пальцями від козелка вуха (невеликий хрящовий виступ на зовнішньому вусі, в передній частині вушної раковини у людини) до щелепного суглоба і пропонуємо дитині позіхати;
* смоктати льодяник, сухофрукт чи жувати жувальну цукерку чи гумку;
* якщо дозволяють обставини – пускати мильні бульбашки, щоб стимулювати потужний видих.
За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 мільйонів українців, серед яких і діти. Тож важливо мінімізувати травматичний досвід наших малюків, наскільки це можливо.

Міністерство охорони здоров’я України (moz.gov.ua).

Добавить комментарий